У статті розглянуто специфіку валентних характеристик акціональних та процесуальних дієслів у мові та мовленні. Сучасні лінгвістичні дослідження спрямовані насамперед на функціювання мовних одиниць на різних рівнях. Однак валентні характеристики лексико-граматичних класів слів, зокрема дієслів, вивчають в аспекті формальних та семантичних ознак часто без розрізнення особливостей прояву цієї категорії в мові та мовленні. Пропоноване дослідження ґрунтується на результатах анкетування респондентів, що дозволяє зробити висновки щодо специфіки валентності дієслів у мові та мовленні.
Мета дослідження – встановити особливості сприйняття валентних характеристик дієслів у мові та мовленні, окреслити специфіку впливу семантики суб’єктної синтаксеми або відсутності такої синтаксеми на кількість облігаторних компонентів у структурі простого речення.
У дослідженні використано методи: анкетування (для отримання фактичного матеріалу дослідження); невключеного спостереження (для встановлення особливостей валентних характеристик безособових дієслів); описовий (для інвентаризації результатів анкетування, зокрема дескрипції окремих груп дієслів та їхньої валентності в контексті та поза ним); контекстний аналіз (для встановлення сем, актуалізованих вузьким контекстом) та статистичного аналізу (для встановлення взаємозв’язку між валентними характеристиками дієслівних форм у контексті та поза ним).
Валентність дієслів у контексті та поза ним розрізнювана: а) за кількістю відкритих валентних позицій; б) за якістю обов’язкових компонентів, що беруть участь у формуванні загального значення речення. На кількість вільних позицій впливає специфіка вживання дієслова в особовій чи безособовій конструкції. Особові дієслова, що вживані в безособовому значенні, втрачають частину відкритих валентних позицій, фактично набуваючи семантики процесуальності. Водночас поза контекстом більшість респондентів визначали такі дієслова як акціональні.
Семантика суб’єкта, особливо в аспекті категорії «істота / неістота», має менший вплив на кількість відкритих валентних позицій, але більший – на якість облігаторних компонентів. Зокрема, суб’єкт-неістота актуалізує в основному обставинну семантику поширювачів в аспекті специфіки процесу, його способу, часових обмежень, простору, де відбувається процес, тощо.
The paper deals with the specificity of the valence characteristics of the action and procedural verbs in language and speech. Modern linguistic research is aimed primarily at the functioning of language units at different levels. However, the valence characteristics of lexical and grammatical categories of words, in particular verbs, are studied in terms of formal and semantic features, often without distinguishing the specifics of the manifestation of this category in language and speech. The proposed study is based on the results of questionnaires of respondents, which allows us to draw conclusions about the specifics of the valence of verbs in language and speech.
The purpose of the study is to establish the differences between the perception of valence characteristics of verbs in language and speech, and to outline the specifics of the influence of the semantics of the subject syntaxeme or the absence of this syntaxeme on the establishment of the number of obligatory components in the structure of a simple sentence.
The following methods were used in the research: questionnaire (to obtain the actual research material); unattended observation (to establish the specifics of valence characteristics of impersonal verbs); descriptive (to inventory the results of the questionnaire, in particular the description of individual groups of verbs and their valence in context and outside it); contextual analysis (to establish seme, actualized by a narrow context), and statistical analysis (to establish the relationship between the valence characteristics of verb forms in the context and outside it).
The valence of verbs in the context and outside it is distinguished by a) the number of open valence positions; b) the quality of obligatory components for the formation of the general meaning of the sentence. The number of open positions is influenced by the specifics of the use of the verb in the personal or impersonal utterance. Personal verbs used in the impersonal sense lose part of the open valence positions, acquiring the semantics of the actual procedurality. At the same time, the majority of respondents defined such verbs as actionality out of the context.
The semantics of the subject, particularly in the aspect of the category “being / non-being”, has less effect on the number of open valence positions but has a greater effect on the quality of the required components. In particular, the subject-non-being actualizes mainly the circumstantial semantics of the distributors in terms of the specifics of the process, in particular its course, time constraints, the space where the process takes place, and so on.
Авилова Н. С. Вид глагола и семантика глагольного слова. Москва, 1976.
Апресян Ю. Д. К построению языка для описания синтаксических свойств слова. В кн.: Проблемы структурной лингвистики. Москва, 1973. 279–325.
Апресян Ю. Д. Лексическая семантика. Синонимические средства языка. Москва, 1974.
Арутюнова Н. Д. Предложение и его смысл. Москва, 1976.
Болдырев Н. Н. Функциональная категоризация английского глагола. Дис. … д-ра филол. наук. Санкт-Петербург, 1995.
Вихованець І. Р., Городенська К. Г. Теоретична морфологія української мови. (Академічна граматика української мови.) Київ, 2004.
Гальона Н. П. Лексико-семантичні властивості слова та його валентність. Науковий часопис Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова. Серія 10. Проблеми граматики і лексикології української мови. Вип. 3. Київ, 2007. 24–33.
Загнітко А. П. Теоретична граматика сучасної української мови. Морфологія. Синтаксис. Донецьк, 2011.
Іваницька Н. Л. Двоскладне речення в українській мові. Київ, 1986.
Іваницька Н. Б. Функціонально-семантичні параметри абсолютивних дієслів української мови. АКД. Київ, 2000.
Кацнельсон С. Д. К понятию типов валентности. Вопросы языкознания 1987/3: 20–32.
Корди Е. Е. Модальные и каузативные глаголы в современном французском языке. Москва, 1988.
Костусяк Н. М. Структура міжрівневих категорій сучасної української мови. Луцьк, 2012.
Ломтев Т. П. Предложение и его грамматические категории. Москва, 1972.
Масицька Т. Є. Полівалентні дієслівні предикати у структурі простого речення. Науковий вісник ВДУ 12 (1997): 46–48.
Масицька Т. Є. Граматична структура дієслівної валентності. Луцьк, 1998.
Мещанинов И. И. Глагол. Ленинград, 1982.
Плющ М. Я. Граматика української мови. Морфеміка. Словотвір. Морфологія. Київ, 2005.
Плющ М. Я. Зв’язані синтаксеми в структурі речення. Науковий часопис Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова. Серія 10. Проблеми граматики і лексикології української мови. Вип. 4. Київ, 2008. 5–9.
Шведова Н. Ю. (ред.) Русская грамматика. Т. 1. Москва, 1980.
Степанов Ю. С. Имена, предикаты, предложения. Семиологическая грамматика. Москва, 1981.
Сулима О. П. Контекст та категорійна семантика. Південний архів (філологічні на-уки). Т. 79. Херсон, 2019. 13–17.
Сулима О. П. Облігаторність обставинних синтаксем у конструкціях з присудками, вираженими процесуальними дієсловами. В кн.: Актуальні проблеми української лінгвістики: теорія і практика. Київ, 2019. 89–105.
Грищенко А. П. (ред.) Сучасна українська літературна мова. Київ, 1997.
Словник української мови. Т. 1-11. Київ, 1970–1980.
Чейф У. Л. Значение и структура языка. Москва, 1975.
Brinkmann Н. Die Deutsche Sprache. Gestalt und Leistung. Düsseldorf, 1971.
Bühler K. Sprachtheorie. Die Darstellungsfunktion der Sprache. Jena, 1934.
Tesnière L. Eléments de syntaxe structurale. Paris, 1959.