Пропонована стаття містить результати цілісного аналізу складних слів-іменників української мови, зафіксованих у популярних загальномовних російсько-українських перекладних словниках початку ХХ ст. (зокрема 1918–1933 рокiв): «Словнику московсько-українському» (1918 р.) Віктора Дубровського, «Російсько-українському словнику» (1918 р.) Сергія Іваницького та Федора Шумлян-ського й академічному «Російсько-українському словнику» (1924–1933 рр.) за редакцією Агатангела Кримського та Сергія Єфремова.
Виконати комплексне дослідження складної субстантивної лексики допомогли цифрові лекси-кографічні системи, створені на основі перерахованих вище паперових словників (оцифрованих копій), та побудована іменникова база даних.
Складні номінації, особливо іменники, досить поширені в українській мові початку ХХ століття. Разом у трьох аналізованих словниках їх нараховується близько шести тисяч. Зі створеної іменни-кової бази даних було відібрано всі складні слова-іменники, досліджено способи їх творення, вияв-лено й описано поширені тематичні групи.
Найбільше, за нашими спостереженнями, у проаналізованому матеріалі нараховується іменників, що постали внаслідок основоскладання, або композиції (чистого та змішаного), менше – словоскла-дання, або юкстапозиції. Порівняно небагато ми виявили складноскорочених субстантивів – абре-віатур, нечасто трапляються й зрощення. Щодо тематичних груп, то найпоширенішими в дослі-джуваних словниках є такі групи: 1) назви осіб (яка поєднує ще низку підгруп); 2) найменування рослин; 3) назви тварин; 4) найменування пристроїв, приладів, інструментів; 5) назви будівель, споруд, установ, приміщень і т. ін.; 6) чимало міститься різноманітних абстрактних понять тощо.
Стосовно походження складної іменникової лексики, то в аналізованих лексикографічних працях зафіксовано багато слів, утворених на власне українському ґрунті, хоча нерідко трапляються й запо-зичені лексеми та найменування з іншомовними компонентами. Серед запозичених лексем суттєву частину становлять інтернаціональні терміни. Крім добре відомих нині назв, у перекладних слов-никах початку ХХ століття виявлено значну кількість маловідомої, невідомої, застарілої, діалектної, регіональної і т. ін. лексики.
Зважаючи на те, що загальномовні російсько-українські перекладні словники післяреволюційно-го періоду надзвичайно важливі, проте ще не достатньо вивчені праці, порівняльний аналіз лекси-ки, семантики, граматики, правописних особливостей тощо на матеріалі цих джерел є перспектив-ним мовознавчим завданням.
In the paper, the author carried out an analysis of compound words in the Ukrainian language of the beginning of the 20th century. The research is based on three popular Russian–Ukrainian bilingual dictionaries published in the period from 1918 to 1933: Moscow–Ukrainian Dictionary (1918) by Victor Dubrovskyi, Russian–Ukrainian Dictionary (1918) by Sergiy Ivanytskyi and Fedir Shumlyanskyi, and the academic Rus- sian–Ukrainian Dictionary (1924–1933) edited by Agathangel Krymskyi and Sergiy Yefremov.
A comprehensive study became possible due to uniquely built digital lexicographic systems and a noun database. They were created on the basis of the paper dictionaries listed above (digitized copies). All compound words were selected from the noun database, methods of their creation were studied, the main thematic groups were highlighted and described.
Compound nominations, especially nouns, are quite common in the Ukrainian language of the beginning of the 20th century. Together, there are about six thousand of them in the three analyzed dictionaries.
The majority of the recorded nouns was represented by lexemes spelled as one word. These nominations have been coined mainly by means of joining word stems (by composition). The minority of the discovered nouns was represented by hyphenated words. The origin of such nouns was mainly caused by compounding (juxtaposition). One of the dictionaries also recorded a small number of abbreviations.
All compound nouns were combined into thematic groups. The most common thematic groups are: 1) names of people (which contains a number of subgroups); 2) names of plants; 3) names of animals; 4) names of devices, appliances, tools, etc.; 5) names of names of buildings, structures, institutions, premises, etc.; 6) and abstract concepts. The studied dictionaries recorded a significant amount of compound nouns of Ukrainian origin. Nevertheless, borrowed lexemes and names consisting of foreign- language components were also observed. Significant parts of the borrowed lexemes are international terms. Apart from the well-known names, lexicographic works of the beginning of the 20th century contain a significant amount of less-known, unknown, dialectal, and regional vocabulary.
Russian–Ukrainian bilingual dictionaries of the post-revolutionary period are extremely important works which have not been studied sufficiently yet. The comparative analysis of vocabulary, semantics, grammar, etc. based on the material of these sources is a promising linguistic task.
Винник В. О. Як створювався академічний тлумачний «Словник української мови» в 11-ти томах. В кн.: Гнатюк І. С. (упор.) Критика у слов’янській лексикографії. Паламарчуку Леоніду Сидоровичу. Київ, 2012. 16–27.
Галас Б. К. Рукописні словники ХІХ – початку ХХ ст. як важливий резерв для підготовки нових тлумачних словників української мови. В кн.: Гнатюк І. С. (упор.) Критика у слов’янській лексикографії. Паламарчуку Леоніду Сидоровичу. Київ, 2012. 233–239.
Етимологічний словник української мови. Т. 1–6. Київ, 1982–2012.
Ментинська І., Наконечна Г. Структурно-словотвірні особли-вості сучасної комп’ютерної термінології. Вісник Національного університету «Львівська полі-техніка». Проблеми української термінології. № 842. Львів, 2016. 86–91.
Мислива-Бунько І. Я. Чинники актуалізації складних слів у сучасному українському медіа-дискурсі. Studia Linguistica 5 (2011): 235–241.
Муромцева О. Г. Складні слова чи префіксальні утворення? Про утворення з пів-, напів-, полу-в сучасній українській мові. Культура слова. Вип. 16. Київ, 1979. 48–56.
Радомська Л. А. Семантичні відношення в термінологічних іменниках-юкстапозитах. Дисертація на здобуття наук. ступеня канд. філол. наук. Вінниця, 2016.
Іваницький С., Шумлянський Ф. Російсько-український словник. Вінниця, 1918.
Кримський А. Ю., Єфремов С. О. (ред.) Електронна версія російсько-українського словника (1924–1933). А–П. Київ, 2007. https://chtyvo.org.ua/authors/Krymskyi_Ahatanhel/Ros-ukr_akademichnyi_slovnyk/
Грінченко Б. Д. (ред.) Словарь української мови. Т. 1–4. Київ, 1907–1909.
Дубровський В. Словник московсько-український. Київ, 1918.
Томіленко Л. М. Русизми (росіянізми) в українській перекладній лексикографіїпочатку ХХ ст. Мовознавство 2017/1: 71–79.
Томіленко Л. М., Рабулець О. Г. «Словник московсько-український» В. Дубровського: склад і структура. Мовознавство 2015/4: 89–96.
Томіленко Л. М., Рабулець О. Г. Цифрова лексикографічна система «С. Іваницький, Ф. Шумлянський. Російсько-український словник» та її можливості. Наукові записки Кіровоградського державного педагогічного університету ім. Володимира Винниченка 153 (2017): 751–756.
Томіленко Л., Рабулець О. Лексикографічна система «Російськоукраїнський словник (А. Кримський, С. Єфремов)» як джерело дослідження української лек-сики. Philologica 77. Zborník Filozofickej fakulty Univerzity Komenského. Bratislava, 2018. 87–94.
Український правопис. Київ, 2019.
Хрустик Н. М. Класифікація та деякі проблеми вивчення способів словотворення. Записки з українського мовознавства 9 (2003): 9–16.