У статті проаналізована проблема жіночої присутності в інтертекстуальному просторі української літератури 1920-х років. Об’єкт дослідження – творчість письменників, які брали участь у літера-турному житті Радянської України. У першій частині студії висвітлені особливості репрезентації інтертекстем із творів жінок-письменниць у творах письменників-чоловіків, у другій – з’ясовано, як жінки-письменниці апелюють до творів представниць своєї статі.
У «чоловічому» сегменті інтертекстуального простору зафіксовані різнотипні інтертекстеми, запозичені з творів 218 письменників, із них – лише 8 жінок: Леся Українка, Марко Вовчок, Марія Загірня, Сапфо, Гаррієт Бічер Стоу, Жорж Санд, Мігрі Хатун, Ганна Ахматова. З’ясовано, що до твор-чості жінок-письменниць автори-чоловіки апелюють у таких ситуаціях: 1) коли йдеться про сфери життя, визнані суто жіночими, зокрема про кохання (Жорж Санд, Сапфо, Мігрі Хатун); 2) якщо твори жінок-письменниць здобули значний резонанс і асоціюються в читацькій свідомості з важ-ливою суспільною проблемою (Гаррієт Бічер Стоу); 3) якщо творчість жінки-письменниці включена до літературного канону (Марко Вовчок, Леся Українка); 4) під впливом літературної моди (Ганна Ахматова); 5) на вибір інтертекстем впливають особисті читацькі уподобання письменників (Марія Загірня). Найпоширенішими різновидами міжтекстової взаємодії є алюзії й ремінісценції, пов’язані з літературною репутацією певної авторки, особливостями рецепції її творчого доробку; зафіксова-но також два епіграфи (з творів Лесі Українки й Мігрі Хатун) і два приклади гіперінтертекстуально-сті (художня трансформація творів Лесі Українки й Сапфо).
Другий напрямок дослідження передбачав стислу експлікацію інтертекстуального простору у творах жінок-письменниць. За об’єкт дослідження було обрано твори Марії Галич, Галини Орлів-ни, Варвари Чередниченко й Олександри Свекли з антології «Моя кар’єра. Жіноча проза 20-х років». У цій збірці так само переважають інтертекстеми з творів письменників-чоловіків. Єдина алюзія, пов’язана з «жіночою літературою», виявлена у повісті Варвари Чередниченко «Євпаторія» (згадка про перебування Лесі Українки в Криму). «Не-видимість» жінок в інтертексті української літерату-ри 1920-х років, на мою думку, зумовлена: 1) «дефіцитом авторитетності», упередженим ставленням чоловіків до творчості представниць «другої статі»; 2) незначною присутністю жінок-письменниць у літературному каноні; 3) поширенням андроцентричних стереотипів у культурному середовищі, тому жінки частіше апелюють до прототекстів письменників-чоловіків.
The paper analyzes the problem of women’s presence in the intertextual space of Ukrainian literature in the 1920s. As the object of the study, we take the works of writers who participated in the literary life of Soviet Ukraine. In the first part of the study, the peculiarities of the intertextual representation of the works of women writers in the male writer’s works are highlighted. In the second part, it is clarified how women writers appeal to the works of representatives of their gender.
In the “male” segment of the intertextual space of the 1920s, various types of intertextemes borrowed from the works of 218 writers were marked: here we have only 8 women to mention: Lesia Ukrainka, Marko Vovchok, Maria Zahirnia, Sappho, Harriet Beecher Stowe, George Sand, Mihri Hatun, and Anna Akhmatova. It was found that male authors appeal to the works of women writers in the following situations: 1) when it comes to life spheres recognized as purely feminine, in particular, love (George Sand, Sappho, and Mihri Hatun); 2) if the works of women writers have gained significant resonance and are associated in the reader’s mind with an important social problem (Harriet Elizabeth Beecher Stowe); 3) when the work of a female writer is included in the literary canon (Marko Vovchok and Lesia Ukrainka); 4) under the influence of literary fashion (Anna Akhmatova); 5) the choice of intertextemes is also influenced by the writers’ personal reading preferences (Maria Zahirnia). The most common types of intertextual interaction are allusions and reminiscences related to the literary reputation of a certain author, specifics of her creative work reception. There were also two epigraphs noted (from the works of Lesia Ukrainka and Mihri Hatun) and two examples of hyperintertextuality (artistic transformation of the works of Lesia Ukrainka and Sappho).
The second part of the research involved a concise explanation of the intertextual space in the works of women writers. The works of Maria Halych, Halyna Orlivna, Varvara Cherednychenko, and Oleksandra Svekla from the anthology My career. Women’s prose in the 1920s were taken as the object of study. This collection is also dominated by intertextemes from the works of male writers. The only allusion related to “women’s literature” was found in the story Yevpatoriia by Varvara Cherednychenko (when Lesia Ukrainka’s stay in Crimea was mentioned). In my opinion, the “invisibility” of women in the intertext of Ukrainian literature in the 1920s is due to the following factors: 1) the “lack of authority”: the prejudiced attitude of men towards the works of representatives of the other gender; 2) the insignificant presence of women writers in the literary canon; 3) the spread of androcentric stereotypes in the female environment: so women writers more often appeal to the proto-texts of male writers.
Антоненко-Давидович Борис: Лицарі «абсурду». Драма на 4 дії. Червоний шлях 8 (1923): 56–88.
Брасюк Гордій: Донна Анна. In: Беладонна. Любовний роман 20-х років. Київ: «Тем-пора», 2016. 209–508.
Вишня Остап: Твори у 4 томах. Т. 2. Київ: «Дніпро», 1988.
Гундорова Тамара: «Марліттівський стиль»: жіноче читання, масова література і Ольга Кобилянська. В кн.: Ґендерна перспектива. Київ: «Факт», 2004. 19–35.
Дмитренко Вікторія: Особливості рецепції творчості Лесі Українки в романі Г. Брасюка «Донна Анна». В кн.: Леся Українка і сучасність. Т. 4. Кн. 2. Луцьк: «Вежа», 2008. 116–123.
Доленго Михайло: До питання про художню політику ВУСПП’а. Гарт 1927/1: 104–110.
Домонтович Віктор: Проза у 3 томах. Т. 1. Нью-Йорк: «Сучасність», 1988.
Донченко Олесь: Золотий павучок. В кн.: Беладонна. Любовний роман 20-х років. Київ: «Темпора», 2016. 23–126.
Досвітній Олесь: Твори у 2 томах. Т. 2. Київ: «Дніпро», 1991.
Еллан (Блакитний) Василь: Поезії. Київ: «Дніпро», 1983.
Зеров Микола: Твори у 2 томах. Т. 1. Київ: «Дніпро», 1990.
Зеров Микола: Українське письменство. Київ: «Основи», 2002.
Кримський Агатангел: Твори в 5 томах. Т. 1. Київ: «Наукова думка», 1972.
Купцова Тетяна: Філософський аспект гендерного критичного літературного про-екту. Versus 2013/2: 78–82.
Любченко Аркадій: Образа. ВАПЛІТЕ 1927/4: 3–71.
Мельниченко Анастасія: 9 тез про жіночу літературу від Наталки Сняданко. https://povaha.org.ua/9-tez-pro-zhinochu-literaturu-vid-natalky-snyadanko.
Микитенко Іван: Твори у 4 томах. Т. 3. Київ: «Дніпро», 1983.
Одарченко Петро: Леся Українка. Червоний шлях 12 (1927): 206–208.
Павличко Соломія: Фемінізм. Київ: «Основи», 2002.
Поліщук Валер’ян: Вибрані твори. Київ: «Смолоскип», 2014.
Рильський Максим: Зібрання творів у 20 томах. Т. 1. Київ: «Наукова думка», 1983.
Тичина Павло: Зібрання творів у 12 томах. Т. 1. Київ: «Наукова думка», 1983.
Франко Іван: Зібрання творів у 50 томах. Т. 31. Київ: «Наукова думка», 1981.
Хайдебранд Ренате фон, Винко Симоне: Работа с литературным кано-ном: проблема гендерной дифференциации при восприятии (рецепции) и оценке литературно-го произведения. В кн.: Пол. Гендер. Культура. Немецкие и русские исследования. Москва: РГГУ, 2009. 156–211.
Хвильовий Микола: Твори у 2 томах. Т. 1. Київ: «Дніпро», 1990.
Цимбал Ярина (упор.): Моя кар’єра. Жіноча проза 20-х років. Київ: «Темпора», 2017.
Щербина Никифор: Путь невідома. Гарт 1928/10: 39–40.
Якубський Борис: Творчий шлях Лесі Українки. В кн.: Українка Леся: Твори. Київ: «Книгоспілка», 1927. https://www.l-ukrainka.name/uk/Guide/JakubskyBorys/CreativeWay/GenDirection.html.
Ellmann Mary: Thinking About Women. New York: Harcourt, Brace & World, 1968.
Gilman Charlotte Perkins: The Man-Made World or Our Androcentric Culture. New York, 1914.
Russ Joanna: How to Suppress Women’s Writing. Austin: University of Texas Press, 1983.
Sieghart Mary Ann: The Authority Gap. Why Women are Still Taken Less Seriously Than Men, and what We Can Do about it. Transworld Publishers Limited, 2021.