Проаналізовано фрагмент діалектної картини світу в межах опозиції концептів верх / низ. Дослі- джено лексико-семантичні особливості семантичного субполя «Характер і моделі поведінки», що входить до семантичного поля «Людина. Соціум». Зосереджено увагу на лексико-семантичних ви- явах концептів, що, номінуючи основні риси характеру людини та моделі її поведінки, демонстру- ють особливості світосприйняття діалектоносіїв різних наріч української мови.
Взято до уваги філософський контекст окреслення місця людини в Усесвіті – взаємозв’язок мі- кро- та макрокосму; наголошено, що саме людина, з одного боку, є центром часопростору, а з іншого – діячем, спостерігачем і творцем мовної картини світу.
Джерелами дослідження слугували діалектні й етнографічні тексти, словники, регіональні атласи, записи діалектного мовлення носіїв говорів української мови, а також історичні словники, які доку- ментують семантичні зміни в часі.
Запропоновано лексико-семантичний аналіз мовних одиниць різних частин мови, що формують номінативне поле концептів верх / низ: базові слова верх, гора (верх), низ, діл, під (низ), їх деривати, а також композити та словосполучення, фраземи, до складу яких вони входять. Проаналізовано три семантичні групи: ‘надмірна гордість, пиха’ / ‘покірність, смирення’, ‘гідність, гордість’ / ‘під- лість, ницість’, ‘легковажність, квапливість’/ ‘ретельність, відповідальність’, які сформували одиниці різних частин мови, засвідчено фонетичні та граматичні діалектні особливості, окреслено моделі структурно-семантичних відношень. Для систематизації й унаочнення семантичного матеріалу за- стосовано моделювання таблиці-синопсису. Синопсис є путівником та водночас результатом лек-сико-семантичного моделювання, оскільки демонструє семантичні опозиції слів та семантику слів різних частин мови (субстантивну, ад’єктивну, вербіальну та адвербіальну).
Особливість номінацій цього субполя полягає в зміні акцентів щодо «позитивних» та «негатив- них» полюсів опозиції, коли верх асоціюється із цінністю, а низ – із антицінністю. Наприклад, ос- новні негативні риси людини втілено в назвах верху: верш, звéрхність ‘пиха, зарозумілість’, верхо- гля́дство, повéрхність, поверхóвість, поверхóвність, позверхóвність ‘легковажність’, ‘квапливість’. Низ може мати й позитивну конотацію (ни́ ження, ни́ зькість, пони́ ження, прини́ женість ‘покірність, смирення’), і негативну (ни́ зькість, ни́ зьство ‘підлість’).
Завдяки методиці лексико-семантичного моделювання системно подано об’єкт вивчення на над- діалектному рівні, з’ясовано особливості репрезентації різних наріч української мови, виявлено просторове варіювання. Запропоновано використання «надпросторової» («наддіалектної») інварі- антної моделі, а також «надчасової», щоби відтворити типологію семантичних і структурних змін. Акцентовано на важливості дослідження діалектного матеріалу, оскільки саме вивчення говорів до- помагає відновити фрагменти мовної картини світу, невербалізовані в літературній мові чи пам’ят- ках.
The article presents a fragment of the dialectical worldview of Ukrainians (represented in the semantic op- position top / bottom). The lexical and semantic features of one of the semantic subfields – “Character and patterns of behaviour”, which are included in the semantic field “Human. Society”, were analyzed. Attention is focused on the lexical-semantic expressions of concepts that, nominating the main features of a human’s character and models of behaviour, demonstrate the peculiarities of the world perception of dialect carriers of different dialects of the Ukrainian language.
The philosophical context of delineating a human’s place in the Universe – the relationship between the micro- and macrocosm – is taken into account. The human is, on the one hand, the centre of spacetime, and, on the other hand, the actor, observer, and creator of the linguistic worldview.
The sources of the study are historical and regional dictionaries and texts, as well as linguistic atlases. Based on the analysis of historical sources and manuscripts of the Ukrainian language, semantic changes were recorded at different historical stages.
A lexical-semantic analysis of language units of different parts of speech is offered. Structural-semantic units were investigated on the basis of the nominative field of the concepts – base words верх, гора (top); низ, діл, під (bottom) and their derivatives, composites, and word combinations, phrasemes of which they are a part. Three semantic groups were analysed: ‘excessive pride, pride’ / ‘humility, humility’, ‘dignity, pride’/ ‘meanness, baseness’, ‘frivolity, haste’ / ‘thoroughness, responsibility’, which formed units of different parts of language, phonetic and grammar dialectal features were fixed, and the models of the structural-semantic attitudes were outlined. Modelling of the synopsis table is used for the systematization and illustration of the semantic material. The synopsis demonstrates substantive, adjective, verbal and adverbial semantics. The synopsis is a guide and at the same time the result of lexical-semantic modelling, as it demonstrates the semantic oppositions of words and their generalized semantic structure of words.
The peculiarity of the nomination of this subfield – in the change of emphasis on “positive” and “negative” poles of opposition, when the top is associated with value and the bottom – with anti-value. For example, the main negative traits of a person are embodied in the names of the top: верш, звéрхніст ‘arrogance, com- prehensibility’, верхогля́дство, повéрхність, поверхóвість, поверхóвність, позверхóвність ‘frivolity’, ‘haste’. The bottom can have both a negative connotation (ни́ зькість, ни́ зьство ‘meanness’) and a positive one (ни́ ження, ни́ зькість, пони́ ження, прини́ женість ‘humiliation, humility’).
Thanks to the method of lexical-semantic modelling, the object was systematically presented on the su- pra-dialectal level, the features of the representation of different dialects of the Ukrainian language were found and the spatial variation was outlined. The thesis offers a “superspatial” invariant model, as well as a “timeless” model for reproducing the typology of semantic and structural changes. Accentuated on the im- portance of dialect material studying, since it helps to restore the fragments of dialectal worldview, non-ver- balized in the literary language.
Авдеева М. Т. Словарь украинских говоров Воронежской области, 1–2. Воронеж, 2008–2012.
Аркушин Г. Словник західнополіських говірок. Луцьк, 2016.
Гуйванюк Н. (ред.) Словник буковинських говірок. Чернівці, 2005.
Білецький-Носенко П. Словник української мови. Київ, 1966.
Верхратський І. Знадоби для пізнаня угорскоруских говорів. Говори з наголосом ста-лим. Записки Наукового товариства імени Шевченка ХL, ХLІL–ХLV (1901–1902).
Верхратський І. Знадоби до словаря южноруского. Львів, 1877.
Головацкий Я. Материалы для словаря малорусского наречия. У кн.: Науковий збірник Музею української культури у Свиднику 10. Пряшів, 1982. 311–612.
Грінченко Б. Словарь української мови. Київ, 1907–1909.
Дзендзелівський Й. О. Практичний словник семантичних діалектизмів Закарпаття. Ужго- род, 1958.
Мельничук О. (ред.) Етимологічний словник української мови, 1–6. Київ, 1982–2012.
Желехівський Є., Недільський С. Малоруско-нїмецкий словар, 1–2. Львів, 1885–1886.
Записи авторки.
Картотека «Словника говірок Закарпатської обл.» М. А. Грицака [Зберігається в Інституті української мови НАН України, Київ].
Кміт Ю. Словник бойківського говору. Літопис Бойківщини ІІІ–XІ. Самбір, 1934–1939.
Колєснік Л. Я. Номінація людини в покутсько-буковинських говірках: генеза та просторове варіювання. Дис. … канд. філол. наук. Додатки. Київ, 2016.
Кордуба М. Писанки на Галицькій Волинї. Материяли до українсько-руської етнольоґії 1. Львів, 1899: 169–210.
Картотека «Словника української мови XVI – I половини XVII ст.» [Зберігається в Інституті українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України, Львів].
Картотека «Історичного словника українського язика» Є. Тимченка [Зберігається в Інституті українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України, Львів].
Хобзей Н., Сімович К., Ястремська Т., Дидик-Меуш Г. Лексикон львівський: поважно і на жарт. Львів, 2015.
Ломацький М. Заворожений світ. Мюнхен–Торонто, 1966.
Онишкевич М. Словник бойківських говірок, 1–2. Київ, 1984.
Пиртей П. Словник лемківської говірки: матеріали для словника. Івано-Франківськ, 1986.
Пискунов Ф. М. Словарь живаго народнаго, письменнаго и актоваго языка русскихъ южанъ Россійской и Австро-Венгерской имперіи. Кіевъ, 1882.
Сабадош І. Словник закарпатської говірки села Сокирниця Хустського району. Ужгород, 2008.
Гнатишак Ю., Хобзей Н., Сімович О., Ястремська Т. Слова з Болехова. Львів, 2017.
Хоменко І. (перекл.) Святе Письмо Старого та Нового Завіту. Повний переклад, здійснений за ориґінальними єврейськими, арамійськими та грецькими текстами. United Bible Societies, 1990.
Срезневский И. Материалы для словаря древнерусскаго языка, 1–3. Санктпетербургъ, 1893–1912.
Білодід І. (ред.) Словник української мови, 1–11. Київ, 1970–1980.
Тлумачний словник української мови: в 20-ти томах: електронна версія Українського мов- но-інформаційного фонду НАН України. http://test.ulif.org.ua, 29.06.2019.
Гринчишин Д., Чікало М. (ред.) Словник української мови XVI–першої половини XVII ст., 1–17. Львів, 1996–2018.
Тимченко Є. Історичний словник українського язика. Харків–Київ, 1930–1932.
Тимченко Є. Матеріали до словника писемної та книжної української мови ХV–ХVІІІ ст., 1–2. Київ–Нью-Йорк, 2002.
Транквіліон-Ставровецький К. Евангеліе учителное. Могильов, 1697. http://irbis-nbuv.gov.ua/cgi-bin/irbis_ir/cgiirbis_64.exe?Z21ID=&I21DBN=ELIB&P21DBN=ELIB&S21STN=1&S21REF=10&S21FMT=online_book&C21COM=S&S21CNR=20&S21P01=0&S21P02=0&S21P03=FF=&S21STR=00000268
Коваленко Б., Коваленко Н. Фразеологізми в ідіостилі Анатолія Свидницького. Словник. Кам’янець-Подільський, 2019.
Фасмер М. Этимологический словарь русского языка, 1–4. Москва, 1964–1973.
Франко І. Галицько-руські народні приповідки, 1–3. Етнографічний збірник 10, 16, 23–24, 27–28. Львів, 1901–1910.
Вархол Н., Івченко А. Фразеологічний словник лемківських говірок Східної Словаччини. Пряшів, 1990.
Коваленко Н. Д. Фразеологічний словник подільських і суміжних говірок. Кам’янець-Поділь- ський, 2019.
Шекерик-Доників П. Дідо Иванчік. Верховина, 2007.
Шекерик-Доників П. Рік у віруваннях гуцулів. Верховина, 2009.
Шухевич В. Гуцульщина, 1–5. Львів 1899–1908.
Яворницький Д. І. Словник української мови, 1. Катеринослав, 1920.
Brückner A. Słownik etymologiczny języka polskiego. Kraków, 1957.
Rudnyc’kyj J. An Etymological Dictionary of the Ukrainian Language. Winnipeg, 1962–1972.
Słownik polszczyzny XVI wieku: wersja elektroniczna (hasło: GORNY). http://80.52.212.98/indeks/haslo/53401#znaczenie-8
Słownik języka polskiego: wersja elektroniczna. Wilno, 1861. https://eswil.ijp.pan.pl/index.php
Аркушин Г. Іменний словотвір західнополіського говору. Луцьк, 2004
Велика Українська Енциклопедія: електронна версія. https://vue.gov.ua/%D0%9C%D0%B0%D0%BA%D1%80%D0%BE%D0%BA%D0%BE%D1%81%D0%BC_%D1%96_%D0%BC%D1%96%D0%BA%D1%80%D0%BE%D0%BA%D0%BE%D1%81%D0%BC
Гнатюк Л. Мікрокосмос: історія і сьогодення слова, Культура слова 61 (2002): 57–62.
Гнатюк Л. П. Мовний феномен Григорія Сковороди в контексті староукраїнської книжної традиції. Київ, 2010.
Ґрещук В., Ґрещук В. Мовна картина світу гуцулів крізь призму художньої мови. У кн.: Полонина. Рідне слово в етнокультурному вимірі. Дрогобич, 2018. 28–38.
Дамаскин І. Точний виклад православної віри. Київ, 2010. https://parafia.org.ua/biblioteka/svyatoottsivski-tvory/ioan-damaskin-tochnyj-vyklad-pravoslavnoji-viry/#toc--121
Єрмоленко C. Я. мінлива стійкість мовної картини світу. Мовознавство 3–4 (2009): 94–103.
Іващенко В. Матеріали до словника-мінімуму основних термінопонять концепту-альної семантики, Лексикографічний бюлетень 14 (2006): 148–162.
Кралюк П. М. Історія філософії України. Київ, 2015.
Левченко О. П. Фразеологічна символіка: лінгвокультурологічний аспект. Львів, 2005.
Лєснова В. В. Номінація рис людини в українських східнослобожанських говірках. Луганськ, 2004.
Лєснова В. Словник оцінних номенів людини в українських діалектах. Луганськ, 2013.
Мартинова Г. І., Щербина Т. В. Лексика на позначення рис характеру й поведінки людини в «Словнику середньонаддніпрянських говірок». Мовознавчий вісник 28 (2020): 47–57.
Мацьків П. В. Мовна картина світу в контексті суміжних наукових понять. Нау- ковий вісник Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка. Серія: «Філологічні науки» (мовознавство) 7 (2017): 115–118.
Сковорода Г. Повна академічна збірка творів. Харків–Едмонтон–Торонто, 2011.
Ушкалов Л. «Кинь коперниківські сфери!» Містична астрономія Сковороди. У кн.: Українське небо 2. Студії над історією астрономії в Україні. Львів, 2016. 241–262.
Чутченко С. Святитель Григорій Богослов і антична філософія. https://www.kpba.edu.ua/publikatsii/statti/900-sviatytel-hryhorii-bohoslov
Ястремська Т. Моделювання українського діалектного простору: концепти верх / низ. Львів, 2021.
Bartmiński J. Językowy obraz świata a spójność tekstu. W: Teoria tekstu. Ossolineum, 1986. 65–81.
Bartmiński J. Punkt widzenia, perspektywa, językowy obraz świata. W: Językowy obraz świata. Lublin, 1999. 103–120.
Grzegorczykowa R. Pojęcie językowego obrazu świata. W: Językowy obraz świata. Lublin, 1999. 41–49.
Heidegger M. Die Zeit des Weltbildes. Frankfurt am Main, 1950.
Kopińska M. Język jako narzędzie interpretacji rzeczywistości–językowy obraz świata. Mundu bat begirada anitz. Un mundo michas miradas 2 (2009): 53–76.
Maćkiewicz J. Co to jest “językowy obraz świata”. Etnolingwistyka. Problemy Języka i Kultury 11 (1999): 7–24.
Weisgerber L. Die Leistung der Mundart im Sprachganzen. Münster, 1956.
Żuk G. Językowy obraz świata w polskiej lingwistyce przełomu wieków. W: Przeobrażenia w języku i komunikacji medialnej na przełomie XX i XXI wieku. Chełm, 2010. 239–257.