Обґрунтувано аспекти психопоетики і психоісторії як принципово нові дослідницькі стратегій в осягненні творчих здобутків української літератури. Застосована у статті методологія нового історизму дозволила розглянути втілені в літературі історичні образи крізь призму емоцій, колек-тивного психічного досвіду нації. Підкреслено конструктивну роль емоцій у транстекстуальних практиках, міграціях сюжетів, зіставлених у перспективі віддалених культурних епох. У площині культурного трансферу емоції досліджуються у творах Г. Квітки-Основ’яненка і В. Наріжного.
Розглянуто колоніальний ресентимент як національний психоемоційний комплекс, прояв колек-тивної чутливості, троп, фігуру мовлення, елемент контроверсійного письма в українській літерату-рі. Застосування емоціонологічного підходу до вивчення націй, етнічних груп вельми продуктивне з огляду на створення альтернативних психоісторій і психопоетики національних літератур, пост-колоніального прочитання традиційних наративів, локальної історії як картографованої чутливо-сті. Зосереджено увагу на ресентименті, варіативності його проявів у творах письменників, просте-жено зв’язок комплексу національно-історичної образи з психологією колоніальної впокореності і підімперським статусом самої української літератури першої половини XIX ст. Доведено доціль-ність антропологічного підходу до типології націй як емоційних спільнот з притаманними їм емо-ційними стандартами і режимами, обґрунтовано потужний вплив європейських романтичних док-трин, зокрема Й. Г. Гердера, на формування націєцентризму української літератури. Акцентовано національну специфіку емоційної поведінки і пов’язаних з нею проявів помсти, класової ненависті, насильства, соціальної агресії, виявлено вплив повстанських рухів, психології бунту на формування антиколоніального світогляду. Твори В. Наріжного і Г. Квітки-Основ’яненка проаналізовано з точ-ки зору антропологізації жанру, репрезентації національної історії в жанрових формах і в площині націєрозповідності.
Aspects of psychopoetics and psychohistory as fundamentally new research strategies in understanding the creative achievements of Ukrainian literature are substantiated. The methodology of new historicism used in the paper made it possible to consider the historical images embodied in literature through the prism of emotions and the collective mental experience of the nation. The constructive role of emotions in transtextual practices and migrations of plots compared in the perspective of distant cultural epochs is emphasized. In the plane of cultural transfer, emotions are explored in the works of H. Kvitka-Osnovianenko and V. Narizhnyi.
The paper examines colonial resentment as a national psycho-emotional complex, a manifestation of collective sensitivity, a trope, a figure of speech and an element of controversial writing in Ukrainian literature. The application of an emotional approach to the study of nations and ethnic groups is very productive in view of the creation of alternative psychohistories and psychopoetics of national literatures, post-colonial reading of traditional narratives, and local history as a mapped sensitivity. Attention is focused on resentment, the variability of its manifestations in the works of writers, the connection of the complex of national-historical images with the psychology of colonial subjugation and the sub-imperial status of Ukrainian literature itself in the first half of the 19th century is traced. The expediency of the anthropological approach to the typology of nations as emotional communities with their inherent emotional standards and regimes is proven, the powerful influence of European romantic doctrines, in particular G. Herder’s, on the formation of national-centrism in Ukrainian literature is substantiated. The national specifics of emotional behaviour and related manifestations of revenge, class hatred, violence and social aggression are emphasized, the influence of insurgent movements and the psychology of rebellion on the formation of an anti-colonial worldview is revealed. The prose of V. Narizhny and H. Kvitka-Osnovianenko is analyzed from the point of view of anthropologizing the genre, representation of national history in genre forms, and in the plane of national narrative.
Бовсунівська Т. В. Феномен українського романтизму. Київ: «Слов’янський університет», 1997.
Забужко О. Жінка-автор у колоніальній культурі, або знадоби до української ґендерної міфології. В кн.: Забужко О. Хроніки від Фортінбраса. Вибрані есеїстика. Київ: «Факт», 2009. 152–191.
Зборовська Н. Код української літератури. Проект психоісторії новітньої української літератури. Київ: «Академвидав», 2006.
Квітка-Основ’яненко Г. Ф. Зібрання творів у 7 томах. Т. 6. Київ: «Наукова думка», 1981.
Маклаков А. Влада і насолода. Харків: «Фабула», 2019.
Нарежный В. Т. Бурсак. Два Ивана. Гаркуша. Киев: «Днипро», 1988.
Павличко С. Д. Теорія літератури. Київ: «Основи», 2002.
Сиповський В. Україна в російському письменстві. Ч. 1. 1801–1850 рр. Київ: Українська академія наук, 1928.
Суни Р. Г. Аффективные сообщества: структура государства и нации в Российской империи. В кн.: Российская империя чувств. Подходы к культурной истории эмоций. Москва: «Новое литературное обозрение», 2010. 78–114.
Фанон Ф. Гнані і голодні. Київ: «Вперед», 2016.
Шкандрій М. В обіймах імперії. Російська і українська літератури новітньої доби. Київ: «Факт», 2004.
Berlin I. The Proper Study of Mankind. An Antology of Essays. New York: Farrar, Straus and Giroux, 2000.
Febvre L. Sensibility and History. How to Reconstitute the Emotional Life of the Past. In: A New Kind of History. From the Writings of Febvre. London: Routledge and Kegan Paul, 1973. 12–26.
Goffman E. Stigma. Notes of Management of Spoiled Identity. London: Penguin Books, 1990.
Lefebvre G. La Grand peur de 1789. Les foules révolutionnaires. Paris: Armand Colin, 1988.
Moïsi D. The Geopolitics of Emotion. How Cultures of Fear, Humiliation, and Hope are Reshaping the World. New York: Anchor, 2010.
Scheler M. Das Ressentiment im Aufbau der Moralen. Frankfurt am Main: Klostermann, 2004.