Browse our Arts and Humanities Journals
Discover the Latest Journals in the Field of Arts and Humanities
Arts and Humanities journals’ primary focus is on presenting theoretical and empirical research in these respective fields. The main goal is to encourage educational research and connect academia to the scientific community. Researchers and scholars need to share their research findings with others to help better understand and act on the ongoing social changes in the field. The Arts and Humanities journals aim to provide a platform for everyone who shares a common interest in these fields and to group all the latest field findings in one place.
Arts and Humanities
The present article aims to analyse and contextualise a poem by Laza Kostić, published in 1865 in the magazine Srbski letopis [Serbian Chronicle] under the title Beseda. Both its title and the definition of its genre – an “allegorical drama without dialogues” – were seen as unusual by its contemporaries, provoking a lively debate in the press. This article attempts to analyse the poem in the context of the ambitions of young Serbian intellectuals to reform radically Serbian self-representation and entertainment in the age of national Romanticism. The paper relates the structure and topics of the poem Beseda to the so-called Serbian beseda [srpske besede] festivities, continuously organised since 1862. These events included music, choral performances, recitations, and dances, their ticket proceeds were donated to charitable goals. This study traces how this genre arrived from Prague through Vienna to Pest and travelled onward to Novi Sad, and other cities within the Habsburg Empire with sizeable Serbian populations.
The textual analysis of the poem focuses on the allegory of Beseda, its meanings and metamorphoses throughout the acts and scenes. The symbolism of the “allegorical drama” connects contemporary music, recitations, and dances from nineteenth-century bourgeois salons with (purportedly) ancient Serbian folk poetry. Beseda, as a fairy or muse, introduces various scenes from mythical medieval history, incorporating female figures of Emperor (Tsar) Dušan’s ‘golden age’, the episodes from the Kosovo cycle and the subsequent downfall of the Branković dynasty. The analysis pays special attention to the tragic figure of Mara Branković and the intertextual parallels with Károly Obernyik’s historical tragedy, Brankovics György. Like many beseda festivities of the 1860s, Kostić’s text promotes the Serbian National Theatre as a crucial Serbian national issue. The poem and the author’s commentary can be seen as part of an intensifying discourse on forms of urban entertainment which are suitable for national self-representation. The paper briefly reflects on this aspect of Kostić’s work, presenting Beseda as a cultural paradigm, which was adopted by the United Serbian Youth movement, one year afterward.
Abstract
I argue that the system of Standard Yoruba vowels and their harmonic behaviour follow directly from the internal structure of vowels assumed in Government Phonology 2.0, a theory which reinterprets aperture (openness) as empty structure. I address a common connection between aperture and [−atr] and propose that while aperture is empty structure in general, [−atr] is a particular position within that empty structure. As a result, both Yoruba vowel harmony as well as other typical limitations of [−atr] (e.g. in high vowels) become derivable. What is more, the same reasoning (and the same solution) can be applied to the representation of consonants, in languages as diverse as French, Swedish, and Arabic, allowing me to unify (at least) aperture, [−atr], lowering, emphaticness, and retroflexion.
Abstract
This article examines an episode in Austrian-Saxon relations and the diplomatic career of Count Nikolaus Esterházy that resulted in a brief disruption to bilateral relations in 1747. The Dresden court, which was regarded as a potentially advantageous ally for the belligerent powers of Austria and France, was compelled to take sides in the ceremonial conflict that had arisen on the eve of the dynastic wedding of Elector Frederick August II's daughter and Bavarian Elector Maximilian III. As an expression of exceptional benevolence, the recently elected Emperor Francis, who was not yet officially recognized by France, elevated the status of his minister to that of ambassador for the duration of the festivities. This symbolic gesture served to dismantle the diplomatic hierarchy, humiliate the French ambassador, and exacerbate the already strained relations between Saxony and France, which had been meticulously cultivated in the preceding months. One of the instruments utilized in this conflictual dynamic was the language of correspondence, which was initially employed to convey respect but ultimately transformed into a means of asserting power, disciplining, and exerting control. Nikolaus Esterházy was confronted with a dilemma: he could either obey the imperial rescript and ostentatiously withdraw from the Dresden court, or avoid confrontation by declining to participate in the festivities. He ultimately opted for the former, a decision that would lead to his reputation as a selfish and inflexible diplomat.
Abstract
This study presents the findings of a study of the use of the mother tongue by Hungarian-speaking secondary school students in Slovakia who are members of a minority group. In the course of our questionnaire survey, we investigated the use of two varieties of the Hungarian language, the standard Hungarian variety and the regional Hungarian varieties spoken in Slovakia. The results of the survey, conducted with the assistance of 13 educational institutions and 793 respondents, demonstrate whether Hungarian secondary school students in Slovakia perceive a distinction between the Hungarian varieties used in Hungary and Slovakia, in which communicative contexts they perceive themselves to employ them, and to what extent they self-report their familiarity and recognition of the varieties.
This paper examines the Manchu conceptualization of ‘tongshi 通事’, whose Manchu equivalents being ‘tungse’ and ‘hafumbukū’ diachronically, as interpreters and their role in shaping the discourse on multi-lingual governance through interpreting in early Qing China from the early 17th century to late 18th century. Philological research of Manchu and Chinese archives from this period shows a process of acculturation, where the Chinese concept of tongshi and the established Chinese translation tradition on which it was based were adapted into a dynamic and multifaceted Manchu terminological system driven by Manchu rulers’ language policies and their practical needs for governing foreign affairs and a multiethnic population.
Préface
Byzance et l’Occident IX. – Studia Byzantino-Occidentalia Colloque International Collège Eötvös József, Budapest, 20–23 novembre 2023
Онімна периферія щоденникового дискурсу української мови першої половини ХVІІІ ст.
Onymic Periphery of a Diary Discourse of the Ukrainian Language in the First Half of the 18th Century
Статтю присвячено з’ясуванню семантико-структурних особливостей онімного простору «Що- денника» генерального хорунжого М. Ханенка. Автор доводить, що всі пропріативи студійованого «Щоденника» тісно пов’язані і становлять систему, у якій будь-яка одиниця значуща. Аналіз про- пріативів дає підстави вважати, що до периферії онімного простору «Щоденника» М. Ханенка на- лежать бібліоніми (79), геортоніми (9), документоніми (8), фалероніми (3), теоніми (1). Мета статті полягала у з’ясуванні семантико-структурних особливостей онімів, що для цієї пам’ятки створюють периферійне тло.
Дослідження засвідчило, що, крім точного датування, генеральний хорунжий активно послугову- вався християнським календарем, однак головно назвами дванадесятих релігійних свят. Геортоніми цієї групи засвідчують структурну та лексичну варіантність, зрідка – фонетичну. Для зафіксованих назв релігійних свят властива однослівна репрезентація повного найменування без зміни семан- тики, що було властиво українській мові попередніх періодів. Аналізовані щоденникові записи за- свідчують поступовий відхід від «теонімної» традиції, яку продовжували українські церковники, письменники, та літописці-історіографи попередніх століть, що було зумовлено як вимогами жан- ру, так і руйнуванням дихотомії «автор» – «читач», оскільки основну площину отримувала позиція «про себе для себе». Нерозробленість нового жанру спричинилася й до обмеженого використання документонімів, хоч саме це є безпосереднім відображенням сприйняття пересічними українцями того, що відбувається в державі. М. Ханенко для номінування документів використав переважно апелятивні прийменниково-відмінкові конструкції, зрідка удокладнені топонімом, що є органічними в контексті центральної позиції авторського «я». Власні назви книг, використані М. Ханенком, – важлива складова «Щоденника», що характеризує інтелектуально-духовний вектор українства першої половини ХVІІІ ст. Бібліоніми вказують на жанр, хронотоп, дійову особу, автора, ключовий образ, засвідчують активні метонімічні процеси, лексичну конденсацію, синтаксичну синонімію в цьому розряді пропріативів. На хронологічній осі спостерігаємо функційний зсув, коли бібліо- німи, крім номінативної, виконують загалом енциклопедичну функцію, оскільки бібліонім у тек- сті «Щоденника» – це вторинна номінація, де площина писемної фіксації конденсує в собі значно більший обсяг інформації. Щоденникові записи засвідчують функціювання фалеронімів, що мають прозору мотивацію та однотипну структуру. Найменування нагород дають можливість простежити історію становлення «нагородної» сфери, а також розвиток структури та семантики онімів цього класу.
Простое предложение в рассказах двух поколений носителей русского языка: билингвов и монолингвов
A simple sentence in the stories of two generations of native Russian speakers: Bilinguals and monolinguals
В настоящей статье рассматриваются синтаксические особенности русской речи на уровне просто-го предложения двух поколений русско-немецких билингвов: носителей унаследованного русского языка в возрасте 10–15 лет, родившихся в Германии или прибывших в нее в раннем возрасте, и их родителей в возрасте 35–50 лет, переселившихся в Германию в 1990–2010-х гг., и аналогичных по возрасту русских монолингвов, проживающих в России. Простое предложение представляет собой элементарную грамматическую единицу, обладающую структурной, смысловой и интонационной завершенностью, и в силу этого является важной коммуникативной единицей русского языка. Его структурно-семантическая организация сложна и строится по определенному формальному образ-цу, составляющему его предикативную основу. Оно как синтаксическая единица необходимо для создания монологического высказывания, так как является речеобразующим и текстобразующим средством языка. Употребление грамматически и структурно правильных предложений обогащает речь, позволяет точнее выразить мысль, аргументировать свою точку зрения. Анализ простых пред-ложений в речи билингвов и их сравнение с предложениями в речи монолингвов имеет значение как для теории билингвизма, так и для обучения русскому языку билингвов, проживающих за рубе-жом. Важность такого исследования определяет актуальность настоящей статьи. Целью данного ис-следования является выявление особенностей построения и употребления простого предложения в рассказах русско-немецких билингвов (носителей унаследованного русского языка) и их сравнение с аналогичными отклонениями от норм в рассказах русских монолингвов. В ходе эксперименталь-ного исследования выявлена средняя доля отклонений от синтаксических норм в рассказах инфор-мантов; квалифицированы и ранжированы нарушения по структурным типам: отклонения от норм употребления простого предложения как компонента связного монологического высказывания и отклонения от норм построения простого предложения. В работе установлены наиболее типич-ные отклонения: пропуск или замена предложения; неверное употребление средств связи между простыми предложениями (местоимения, наречия, частицы и вводные слова); нарушение порядка слов; употребление главных членов предложения и однородных членов предложения; нарушения видо-временной соотнесенности глагольных форм и др. В исследовании выявлены наиболее ча-стотные отклонения в речи всех четырех групп информантов; сделан вывод о том, что некоторые отклонения детей-билингвов (порядок слов) могут быть вызваны влиянием немецкого языка, речь монолингвов отличается большей нормированностью (влияние российской системы образования), дети-билингвы в возрасте 10–15 лет стремятся сохранить унаследованный русский язык, несмотря на доминирование немецкого языка.
The relationship between the *Tattvasiddhi and Madhyamaka has remained a central topic for centuries. Contemporary scholarship has predominantly focused on the philosophical commonalities between the *Tattvasiddhi and Madhyamaka. This paper, however, takes a philological approach, illuminating the relationship between the *Tattvasiddhi and Madhyamaka through the lens of Kumārajīva’s translation. Employing computational techniques to uncover phraseological and philological evidence, this paper argues that Harivarman – the author of the *Tattvasiddhi – and the pioneers of the Madhyamaka school as represented in Kumārajīva’s Madhyamaka corpus, share some literary sources, like sūtra sources and analogies, respectively indicative of the geographical proximity and shared argumentation traditions.
