Browse our Arts and Humanities Journals
Discover the Latest Journals in the Field of Arts and Humanities
Arts and Humanities journals’ primary focus is on presenting theoretical and empirical research in these respective fields. The main goal is to encourage educational research and connect academia to the scientific community. Researchers and scholars need to share their research findings with others to help better understand and act on the ongoing social changes in the field. The Arts and Humanities journals aim to provide a platform for everyone who shares a common interest in these fields and to group all the latest field findings in one place.
Arts and Humanities
(Прото-)гипертекстуальность двойного финала в повести Л. Толстого «Дьявол»
(Proto-)Hypertextuality of the Double End in the Story The Devil by L. Tolstoy
До последнего времени повесть Л. Толстого «Дьявол» анализировалась российскими литературоведами преимущественно в двух контекстах: или в произведении усматривалась реализация биографически обусловленных пристрастий самого писателя, или содержание повести трактовалось как религиозно мотивированное морально-этическое предупреждение о необходимости человека противостоять дьявольским искушениям. По крайней мере, в доступных источниках нам не удалось обнаружить иные подходы к изучению повести Л. Толстого.
Цель предлагаемой статьи заключается в том, чтобы с помощью структурно-семантического и структурно-функционального методов проанализировать повесть Л. Толстого «Дьявол» и предложить художественную интерпретацию данного произведения с точки зрения такого редкого литературного феномена, как двойной финал, наличие которого до сих пор не получило соответствующей профессиональной оценки и адекватного литературоведческого освещения.
В результате сделаны выводы о том, что двойной финал возник в анализируемой повести не случайно.
Так, во-первых, рассказывая историю Евгения Иртенева, автор прибегает к очевидной фигуре умолчания, вследствие чего действительная причина, движущая действие и заключающаяся в неодолимом сексуальном влечении главного героя к Степаниде, демонизируется, переносится на этот женский персонаж и приобретает таинственный характер.
Во-вторых, сопоставление повести «Дьявол» с романом П. Реаж «История О» также позволяет связать наличие двойного финала с сексуальной проблематикой, но с той разницей, что в романе французского автора эта проблематика не утаивается, а, напротив, выставляется напоказ.
В-третьих, неслучайность двойного финала определяется еще и тем, что, демонизируя страсть, овладевшую протагонистом повести, и уводя ее из сферы логики, Л. Толстой так же, как и П. Реаж, освобождает эту страсть от необходимости или детерминации. А поскольку у повести оказалось два финала, то сексуально мотивированная история Иртенева приобрела амбивалентный или, в категориях поэтики, нелинейный характер, тяготеющий к гипертекстуальности, если последнюю понимать как «форму письма, которая разветвляется или осуществляется в ответ на запрос» (Т. Нельсон).
В предложенной перспективе повесть Л. Толстого можно интерпретировать как экспериментальное произведение, в котором нарушение традиционной композиционной структуры текста, с одной стороны, оказалось детерминированным табуированной, то есть сексуальной, проблематикой, вынудившей автора прибегнуть к демонизации последней. А с другой стороны, это определило его художественный выбор в пользу нелинейного, вариативного завершения рассказанной истории, оказавшейся потенциально чреватой гипертекстуальностью, которую, учитывая историко-технологические обстоятельства, следовало бы идентифицировать, скорее, как протогипертекстуальность.
Таким образом, оригинальный гений Л. Толстого, следствием которого стало явление протогипертекстуальности в его повести «Дьявол», предвосхитил виртуальное будущее литературы.
The story The Devil by L. Tolstoy has traditionally been interpreted by the Russian literary scholars in two contexts. They either see the writer’s personal experience or they interpret it as a religiously motivated moral and ethical warning that it is vital for a man to resist the devil’s temptations. At least, I have not managed to find any other different approaches to interpret L. Tolstoy’s story in the open sources.
The aim of this paper is to analyze and interpret the story The Devil by L. Tolstoy by means of the structural-semantic and structural-functional methods, taking into consideration such a rare artistic phenomenon as the double end, the existing fact of which has not received any professional evaluation and appropriate interpretation in literary studies.
Due to the suggested approach, the conclusions are made that the double end of the story under analysis could not happen by chance.
First, telling the story of Yevgeny Irtenev, the author turns to an obvious device of withholding, hence the real reason, the hero’s irresistible lust for Stepanida, which drives the main character to act, is demonized and transmitted to the female protagonist obtaining a mystic character.
Second, comparing the story The Devil with the novel The Story of O by P. Réage, one can see another double end linked with sexual problematics but with the difference that in the novel by the French writer, this problematics is not concealed but, on the contrary, exhibited.
Third, the non-randomness of the double end is affirmed by the fact that, demonizing the lust which overtook the protagonist of the story, L. Tolstoy like P. Réage frees this lust from necessity or determination. Due to the fact that the story happened to have two ends, the sexually motivated Irtenev’s story acquires at least ambivalent, ambiguous, or, in the terms of poetics, non-linear character which, by definition, tends to hypertextuality in case the latter is understood as “a form of brunching or responding text” (T. Nelson).
Abiding by the suggested approach, the story by L. Tolstoy can be interpreted as an experimental literary work where breaking the traditional composition structure of the text, on the one hand, is determined by tabooed, i.e. sexual, problematics, which made the author resort to demonization of the latter. On the other hand, the writer opted for the artistic non-linear, alternative end of the story told. The story happened to be potentially hypertextual which, taking into consideration historical technological circumstances, should be identified rather as a proto-hypertextual one.
Thus, the original genius of L. Tolstoy foresaw the virtual future of fiction with the proto-hypertextuality phenomenon in the story The Devil.
Фразеологізми української мови на позначення дій, вчинків, поведінки людини (на матеріалі прози закарпатоукраїнського письменника Мирослава Дочинця)
Ukrainian Phraseologisms Denoting Human Actions, Deeds, and Behaviour (on the Base of the Transcarpathian Ukrainian Writer Myroslav Dochynets’s Prose)
Стаття присвячена вивченню фраземіки у прозі сучасного закарпатоукраїнського письменника Мирослава Дочинця. Вперше проаналізовано найвагоміші лінгвокультурологічні особливості фразеологічних одиниць на позначення дій, вчинків, поведінки людини, зафіксованих у художніх творах зазначеного автора.
Актуальність теми дослідження зумовлена потребою подальшого опрацювання в українському мовознавстві питань, пов’язаних із вивченням індивідуально-авторського фразеовживання, посиленням в україністиці інтересу до діалектної фразеології української мови, відсутністю ґрунтовних досліджень, присвячених вивченню художньої мови зазначеного закарпатоукраїнського прозаїка. З’ясовано, що cаме діалектна фразеологія найкраще відтворює суспільний досвід, звичаї, обряди, особливості менталітету мовців, які проживають на Закарпатті.
Відібраний фактичний матеріал опрацьовано за допомогою описового методу для виділення тематичних груп фразеологізмів. Метод контекстуального аналізу використано для з’ясування функціональних і стилістичних можливостей фразем у прозових творах Мирослава Дочинця. Описовий метод уможливив теоретичне узагальнення результатів дослідження, систематизацію дібраного матеріалу. Для уточнення семантики фразем використано метод компонентного аналізу.
У матеріалі дослідження виокремлено близько 600 фразеологічних одиниць. Досліджено розвиток фразеологічного значення, що дало змогу встановити, як їхні універсальні закономірності, так і суто національну (регіональну) специфіку. Автор констатує, що фразеологічні одиниці, зафіксовані у художніх творах, мають яскраве експресивно-емоційне та оцінне забарвлення, вони надають тексту образності. Фраземи виразно та влучно характеризують ознаки, дії, які можна застосувати до багатьох конкретних фактів мовлення. Мовний стиль творів – феномен, результат невтомної творчої діяльності письменника.
Спостережено, що, характеризуючи персонажів чи їхній стан, Мирослав Дочинець часто використовує компаративні фразеологізми. Вживання фразем допомогло письменнику відтворити колорит рідного краю, розкрити характери, позитивні та негативні вчинки героїв, фізичний та емоційний стан персонажів, яскраво та оригінально відобразити їхнє живе мовлення.
Унаслідок проведеного дослідження доходимо висновку, що фразеологічні одиниці, функціонуючи у художніх творах Мирослава Дочинця, виконують важливу інтенсифікаційну роль, зокрема, виступають виразними репрезентантами традицій, звичаїв, побутових реалій, характерних для закарпатців. Авторські видозміни (структурні, образно-смислові) значною мірою розширюють функціональне поле таких висловів.
The aim of this paper is to describe the phraseologisms in the prose by the Transcarpathian Ukrainian writer Myroslav Dochynets. The most important linguocultural peculiarities of phraseological units denoting human actions, deeds, and behaviour fixed in the works of arts by the above-mentioned author have been analyzed for the first time.
The topicality of the study is determined by the need of further elaboration on the issues in Ukrainian linguistics related to the studying individual phraseologisms used by authors of literary works, the increase of interest to dialect phraseology in the Ukrainian language, the lack of thorough studies dealing with texts written by the above-mentioned Transcarpathian Ukrainian prosaist. It has been claimed that it is dialectal phraseology that best of all reproduces the experience, customs, rituals, and mental peculiarities of native speakers living in Transcarpathia.
The collected empirical material has been elaborated by means of the descriptive method for distinguishing thematic groups of phraseologisms. The method of contextual analysis has been used for ascertaining functional and stylistic possibilities of phraseologisms in the prose by Myroslav Dochynets. The descriptive method enabled the theoretical generalization of the results achieved in the study and the systematization of the selected material. The method of componential analysis has been used for specifying the meaning of phraseologisms.
Approximately 600 phraseological units have been extracted from the empirical material. The development of phraseological meaning has been under investigation, which enabled ascertaining both their universal regularities and national (regional) specificity. The author claims that phraseologisms fixed in the works of art have a vividly expressed emotional and assessing colouring, lending picturesqueness to the text. Phraseological units characterize signs and actions vividly and neatly, which may be applied to a great number of concrete facts of speech. The style of the works is a phenomenon, the result of the writer’s untiring creative activities.
It has been observed that describing characters and their state, Myroslav Dochynets often uses comparative phraseologisms. Their use helped the writer to recall local colouring, to reveal tempers, positive and negative deeds of the characters, physical and emotional state of personages, and vividly and originally express their spoken tongue.
As a result of the study, a conclusion is drawn that phraseological units functioning in the works of art by Myroslav Dochynets play an important intensifying role, in particular, they appear as expressive representatives of traditions, customs, and everyday realia typical of Transcarpathians. The author’s modifications (structural, picturesque, notional) expand the functional field of such expressions to a large extent.
Функційно-семантичне поле категорії імператива в публіцистичному дискурсі: проблеми визначення структури та опису
The Functional-Semantic Field of the Imperative Category in Journalistic Discourse: Problems of Structure Definition and Description
Запропоноване дослідження функційно-семантичного поля імператива публіцистичного стилю дає змогу встановити значення імперативності на кожному з кіл поля в українській мові. Фокус нашої уваги спрямовано на інвентаризацію та зіставлення конституентів на рівні лексики, морфології і синтаксису, які належать до організації функційно-семантичного поля імператива публіцистичного дискурсу.
Визначено структуру поля імператива (ядро, приядерна частина, ближня та далека периферії), його організацію та кількісне наповнення його ярусів. Визначено особливості парадигматичної структури та реалізацію лексичних, морфологічних та синтаксичних засобів функційно-семантичного поля імператива в публіцистичному стилі.
Мета нашої роботи передбачає комплексний аналіз структурної організації функційно-семантичного поля імператива в публіцистичному дискурсі, вивчення його організації та кількісного наповнення його кіл.
Потребує докладного вивчення типологія функційно-семантичного поля імператива в сучасній українській мові. Схарактеризовано парадигматичну структуру та лексичні, морфологічні й синтаксичні засоби функційно-семантичного поля імператива в публіцистичному стилі.
У статті для відбору та інвентаризації фактичного матеріалу використано описовий метод із прийомами наскрізного виписування та систематизації. Джерельна база дослідження − 5000 одиниць. Її формують імперативні одиниці, зафіксовані в публіцистиці останніх років, інтернет-виданнях. На різних етапах дослідження використано статистичні методи для побудови репрезентативної вибірки дослідження, зокрема кількісних підрахунків – для вивчення відсоткового співвідношення основних шарів функційно-семантичного поля імператива публіцистичного стилю.
Проаналізований ілюстративний матеріал дав змогу докладно викласти, обґрунтувати авторську концепцію щодо унаочнення польової структури імператива публіцистичного дискурсу, систематизації та виокремлення різноманітних засобів репрезентації, встановлення основних та допоміжних засобів експлікації імперативності, що утворюють польову структуру імператива в публіцистичному дискурсі.
Результати дослідження підтверджують, що в нашому дослідженні найбільш повно репрезентовані ядерні форми імператива (форми 2-ої ос. одн. та мн.), які формують центр та прототипове значення поля імператива в публіцистичному дискурсі, а найменш уживаними є форми спільної дії, що виражають каузацією дії 2-ої і 1-ої особи імператива. Вони формують приядерну структуру, активно розвиваються й змінюються.
The study of the functional-semantic field of the imperative in journalistic style makes it possible to define the meaning of imperative on each circle of the field in the Ukrainian language. The papers focuses on the inventory and comparison of constituents at the level of lexical units, morphology, and syntax, which belong to the structure of the functional-semantic field of the imperative in journalistic discourse.
The structure of the imperative field (core, core part, close and far peripheries), its organization and quantitative filling of its levels were determined. The characteristic features of paradigmatic structure and the functioning of lexical, morphological, and syntactic means of the functional-semantic field of the imperative in journalistic style were identified.
The purpose of this work involves a comprehensive analysis of the structural organization of the functional-semantic field of the imperative in journalistic discourse, the study of its structure, and the quantitative content of its circles.
The typology of the functional-semantic field of imperative in the modern Ukrainian language requires detailed research. The paradigmatic structure and lexical, morphological, and syntactic means of the functional-semantic field of imperative in journalistic style were described.
The paped uses a descriptive method for the selection and inventory of actual material with the techniques of end-to-end writing and systematization. The source base of the study consists of 5,000 units. It comprises imperative units recorded in journalistic writings in recent years, and also online publications. At different stages of the study, statistical methods were used to construct a representative sample of the study, in particular quantitative calculations were applied to study the ratio of the main layers of the functional-semantic field of imperative in journalistic style.
The analyzed material made it possible for the authors’ concept of visualizing the field structure in question to be disclosed in detail and substantiated, it helped to systematize and separate various means of representation, establish the main and auxiliary means used to explicate the imperatives that form the field structure of the imperative in journalistic discourse.
The results confirm that within this research, the most highly represented are core forms of the imperative (forms of the 2nd person singular and plural), which form the center and prototype value of the imperative field under consideration, while the forms of joint action causation expressed by the 2nd and 1st person imperative are used the least. They form a near-core structure, actively developing and changing.
Функціювання лексики на позначення стихійних явищ в українській мові XVІ–XVIII ст.
The Functioning of the Vocabulary Designating Natural Disasters in the Ukrainian Language in the 16th–18th Centuries
Дослідження особливостей функціювання лексики на позначення стихійних явищ, виконане на матеріалі писемних пам’яток української мови ХVІ–ХVІІІ ст., дає підстави стверджувати, що генетично аналізовані номени цієї тематичної групи праслов’янського походження. Одиничним випадком представлено запозичення з польської мови пожога. У задекларований період відбувається активне поповнення групи лексики на позначення стихійних явищ за рахунок входження в неї лексичних одиниць з інших тематичних груп, зокрема метеорологічної лексики, та розвитку в цих словах унаслідок семантичних зсувів нових значень, що репрезентують загальне поняття «стихійне явище». Аналізовані лексеми демонструють один вид системних відношень – синонімічні.
За структурою в аналізованих писемних текстах виявляють активність однослівні найменування, з’ясувати відповідну семантику яких допомагає контекстуальне оточення. Часто автори творів послуговуються кількаслівними найменуваннями, до складу яких входить іменник та прикметник (зазвичай це атрибутиви великій, лютий чи форми найвищого ступеня порівняння превеликіе, прежестокій, що експліцитно вказують на високий ступінь описуваного явища).
Прикметно, що для реалізації семи ‘повінь’ автори залучають віддієслівний іменник потоп, що в досліджуваний період поступово починає втрачати релігійну та набуває світської семантики. Києворуську традицію продовжує номінація цього явища дієслівно-іменниковим або прикметниково-іменниковим словосполученням.
Основним репрезентантом семи ‘посуха’ слугує атрибутив сухий, який у досліджуваних пам’ятках уживається виключно в описових конструкціях, субстантивний компонент яких – лексема на позначення пори року (весна, літо, осінь).
Сему ‘холод’ в аналізованих писемних текстах реалізують лексеми холод і мороз, ужиті в повноголосній формі та ускладнені квантитавними формами прикметників для репрезентації ступеня стихійного явища. Саме в реалізації цієї семи спостерігаємо суб’єктивний підхід до оцінки явища.
Лексема сніг у багатьох контекстах реалізує синкретизовану семантику – ‘атмосферні опади’ та ‘стихійне явище’. Чітке уявлення про стихійне явище дають контексти, у яких автори послуговуються додатковим атрибутивом-кваліфікатором великий. Зрідка роль додаткового кваліфікатора виконує прислівник зі значенням кількості, ускладнений іншим прислівником зі значенням міри і ступеня.
У семантичній структурі номенів на підставі метафоричного перенесення відбувся розвиток переносного значення, що засвідчують сучасні лексикографічні праці. Більшість однослівних найменувань успадкувала нова українська мова, де вони продовжують функціювати без зміни основного лексичного значення.
The study of the peculiarities of the functioning of the vocabulary designating natural disasters performed on the basis of written monuments of the Ukrainian language in the 16th–18th centuries allows us to state that the genetically analyzed lexemes in this thematic group are of Proto-Slavic origin. The only exception is the borrowing пожога from the Polish language. The vocabulary designating natural disasters was actively completed due to the inclusion of lexical units from other thematic groups including meteorological vocabulary and the development of new meanings in these words because of semantic shifts representing the general concept of ‘natural disasters’ during the declared period. The analyzed lexemes demonstrate one type of systemic relations: synonymous.
One-word names show activity according to the structure of the analyzed written texts. The contextual environment helps to find out the corresponding semantics of them. The authors often use multi-word names which include a noun and an adjective (they are usually the adjectives великий, лютий or forms of the highest degree of comparison превеликіе, прежестокій, which explicitly indicate a high degree of the described disaster).
It is noteworthy that the authors use the verbal noun потоп for the realization of the seme ‘flood’, which gradually started to lose its religious semantics and acquired a secular meaning in the period under study. The Kievan Rus’ tradition is continued by the nomination of this disaster by a verb–noun or an adjective– noun word combination.
The main representative of the seme ‘drought’ is the adjective сухий, which is used exclusively in the descriptive constructions in the studied monuments, the substantive component of which is a lexeme to denote a season (весна, літо, осінь).
The lexemes холод and мороз realize the seme ‘cold’ in the analyzed written texts. They are used in their full-vowel forms and combined with quantitative forms of adjectives to represent the degree of the natural disaster. A subjective approach to the assessment of the disaster is observed in the implementation of this seme.
The lexeme сніг in many contexts implements syncretized semantics: ‘precipitation’ and ‘natural disaster’. A clear idea of the natural disaster is given by the contexts in which the authors use the additional qualifier великій. Occasionally, the adverb with the value of amount combined with another adverb with the value of extent and degree performs the role of an additional qualifier.
As evidenced by modern lexicographic works, the development of a figurative meaning occurred in the semantic structure of nouns on the basis of metaphorical transfer. The present-day Ukrainian language inherited most of the one-word names, which continue to operate without changing their basic lexical meaning.
Abstract
What do Dezső Kosztolányi and Jorge Luis Borges have in a common ? There are both short stories’ writers and translators who wrote essays on the art of the translation. Moreover they tried to put the problems of translation into fictions. We propose first to study the different translation theories of these two authors. The second point concerns the analysis of two short stories: “Gallus” from Kosztolányi’s Kornél Esti cycle and “El enigma de Edward Fitzgerald” from Borges’ complete works because Gallus and Fitzgerald, the main characters, are translators; in fact, the thought of translation is not only present in the theory, but could be elaborated through fictional texts.
Abstract
Scholarly publication of folk riddles in Hungary started in the mid-19th century. Among the early sources was the first classic collection of Hungarian folktales, Eredeti népmesék [Authentic Folktales], compiled by László Arany, which includes a separate chapter comprising 54 riddle tales. Manuscripts related to this publication were found in the Hungarian Academy of Sciences among other collections from the 19th century and identified in the 1960s as having been recorded by members of the Arany family. The manuscripts contain all the riddles published by László Arany, along with 25 riddle texts that remained unpublished. Comparison of the two sources reveals the editing process: the selection and arrangement of the material, along with the text modifications applied by László Arany. The first part of this article consists of a few terminological notes on tales and riddle tales in 19th-century Hungary, followed by the description of the riddle material in the manuscripts associated with the Arany family. In the second part the author presents in more detail the editing process which shows a far higher degree of conscious editorial attention than other publications of folk riddles in the period.
Abstract
Few studies have explored the relevance of metrical structures in segmental processes. This paper shows that Dagbani (Gur, Ghana), has a prosodic word dominating a trochaic foot which licenses segmental processes and phonotactics. The foot is the domain for marked vowels and unmarked consonants. The prosodic word regulates the sequencing of syllables of different degrees of sonority and weight within a word. The Optimality Theoretic analyses make use of classical metrical theory and prosodic principles used in defining the prosodic word in stress languages to highlight the typological relevance of these principles and the prosodic universality of these metrical structures.
Abstract
This paper investigates the historical development during the past three centuries of the English suffix -en, used to create denominal adjectives (e.g. golden, silken), focusing on words that have remained in the language until the present day. We specify a way of calculating the rate of loss of the suffix and apply this to different lexical items involved in this process. Finally, we explore the roles of word frequency and collocations, in order to shed some light on how these factors relate to the loss of a linguistic form.
Abstract
This paper summarizes the first partial results of economic anthropological research conducted in the Swabian settlement of Mezőfény (Romanian: Foieni) in Satu Mare County (Romania). The aim of the research is to describe the livelihood and income-earning strategies among agricultural production groups in local society and to interpret different forms of economic adaptation (individual, household and community level) in the settlement within the context of the post-socialist transformation from a planned to a capitalist market economy.
Abstract
Japanese self-addressed questions (SAQs) are either marked with SAQ question particles (i.e. kana, yara) or marked with modals daroo or desyoo. The present paper argues that the pragmatic profile of Japanese SAQs should not be limited to solitary contexts. The paper presents an experiment examining whether daroo-ka/desyoo-ka can be perceived as SAQs in the accompanied contexts. The results of the experiment indicate that Japanese SAQs can be felicitously uttered in the presence of a second (socially higher) person. Apart from the experimental study, this paper also presents a pilot study of comparing daroo-ka questions and plain information-seeking questions (i.e. those without daroo-ka) in urgent situation contexts. The preliminary results shed light on the fact that Japanese native speakers interpret daroo-ka questions as canonical questions in the performance of indirect speech acts.
The paper puts forward a new interpretation of the problematic word btol that is sparsely attested in Old Tibetan sources. The philological analysis is supported by a lexicological survey of potential cognates; taken together these allow us to sketch the word family of btol, and thus to better understand the underlying semantics of the word. It is argued that the term denoted a rite within a funeral ceremony; to be specific, the rite of exposure of the deceased’s body before it was interred. In order to contextualise the rite and to assess its cultural significance, this paper also discusses certain funeral customs of later periods.
This paper argues that the standard etymology of Vedic bravi ‘to say, to speak, to tell’ from Proto-Indo-European *mleu̯h2 - ‘to speak’ (and its connection with Avestan mrao- ‘to say, to speak’) cannot be upheld, since it is based on an irregular consonant change that cannot be independently motivated and explained. As an alternative, two different PIE verbal roots will be proposed, *melH-u- → mleu̯H- ‘to say, to speak’ and *bleu̯h2/3 -‘to speak or to call’, that provide phonologically and semantically regular bases for the words involved.
This paper deals with an edition of a newly identified fragment of the Uṣṇīṣavijayā Dhāraṇī in Old Uyghur from Turfan, which is preserved in the collection of Museum für Asiatische Kunst (Museum of Asian Art) in Berlin. The fragment basically represents the dhāraṇī part of the Uṣṇīṣavijayā Dhāraṇī in Old Uyghur script. The fragment is compared with the parallel Old Uyghur fragments that also include the dhāraṇī section and are preserved in the Berlin Turfan collection. The transcription and transliteration of the work is given. Its versions in other languages are compared to explore differences between the texts. Finally, a reconstructed text is presented.
This paper suggests a morphological, syntactic, and semantic analysis of the active participle in Ugaritic. The formally ambiguous cases are interpreted by taking into account the syntactic and semantic properties of explicit cases. The syntactic usages of the participle are the attributive phrase, the substantivized attributive phrase, the agent-noun, and the circumstantial participial phrase. The semantic analysis points at explicit verbal properties of some participial phrases in Ugaritic: they can denote a stage-level predicative core acquiring episodic interpretations and attaching temporal arguments. I hypothesize that the prototypical context for the development of the predicative participle (sporadically attested in the language of Ugaritic prose and consistently in later Northwest Semitic languages) is a participial phrase that suggests stage-level episodic interpretation and assigns subject that is co-referential with the main-clause subject.
This article examines a fragmentary Christian text from Turfan written in Uyghur which contains an embedded Syriac magical text intended to be used for corralling a horse. Aft er giving a transcription and translation of the Syriac passage and setting it in its literary context, including the role of amulets and other magical texts in the history of Syriac Christianity, the article discusses the angelic name Saraqael found in the Syriac extract, in an effort to trace the origins of the text. Excurses are given on the book of I Enoch and the Book of Giants, the first because the angelic name is found in it, the second because of its connections with the Aramaic and Central Asian cultural zones. The article then examines another text where the angelic name occurs, the Pishra de-Rabbi Ḥanina ben Dosa, before discussing possible links to other Syriac amulets and incantation bowls.
Located on the northern shore of the Black Sea, Odessa is one of Eastern Europe’s great cities. Much has been written about its history. Most of these studies were written from the Russian imperial perspective, and so the city’s Turko-Tatar period has been neglected. The present article attempts to shed light on this period of Odessa’s history, drawing mainly on Ottoman chronicles and archival documents. The predecessor and nucleus of the city was the Karakermen redoubt (palanka), which was built by Mengli Giray Khan I in 1495. Karakermen was destroyed as a result of recurrent Cossack raids in the mid-16th century. Although the Ottomans had intended to revitalise the city by rebuilding the redoubt during the last quarter of the 16th century, this project would be realized only in 1764 with the emergence of the town of Hocabey.
This note discusses the reading, the meaning and the history of two Mongolic words, šawa ‘bird of prey’ and čala ‘stone’ of the Kitan language written in the second of the two writing systems of the Kitan Liao Empire, the assembled, or composite, or as commonly called, ‘small’ script.
5. századi településrészlet és temető Nyíregyháza határában. Csorda-Páskum II., M3-58. lelőhely
Settlement and cemetery from the 5th century AD in the vicinity of Nyíregyháza (Site M3-58), Hungary
Nyíregyháza határában 2009–2011 során egy temető és egy településrészlet került feltárásra, melyeket a régészeti adatok alapján egyazon népesség használt az 5. század közepén – második felében. A szórt szerkezetű település közelében létesített, 24 síros temetkezőhely olyan temetőtípust képvisel, amely eddig nem volt ismert Északkelet-Magyarországról. Leletanyagában megjelennek a hun korszak és az azt követő évtizedek reprezentatív tárgytípusai, köztük változatos viseleti elemek, üvegpoharak és egy 5. századi ezüstpénz is.
Burials without bodies•
The symbolic burials of the Carpathian Basin and the Lower Danube region during the Late Neolithic and Copper Age
Testek nélküli temetkezések•
A Kárpát-medence és az Al-Duna vidék szimbolikus temetkezései a késő neolitikum és a rézkor idején
A szimbolikus temetkezések az európai neolitikum és rézkor jellegzetes objektumai. Annak ellenére, hogy a kutatás hagyományosan úgy értelmezi őket, mint azon emberek jelképes sírjait, akik az otthonuktól távol lelték halálukat, más értelemzési módok is lehetségesek. Célszerűbb talán úgy tekinteni rájuk, mint a temetkezési szokásrendszerekben létező, komplex üzeneteket hordozó jelenségekre. Összetett szerepük jobb megértésének céljából a cikk 139 szimbolikus temetkezést elemez részletesen.
Early medieval finds from the delta of the Don – an attempt at identifying the earliest group of the masque type belt mounts in the Eastern European steppe
Kora középkori leletek a Don deltájából – Kísérlet a Kelet-európai sztyeppéről származó maszkos veretek legkorábbi csoportjának meghatározására
A cikkünk középpontjában az állítólag Belovode (Rosztovi terület) határában előkerült leletek állnak. A leletegyüttesből származó öntött maszkos veretek formai szempontból a tárgytípus legkorábbi horizontjába tartoznak. Hasonló övszerelékek a Dontól keletre eső sztyeppén, illetve a Volga–Urál régióból ismertek. Ezek alapján egy észak–déli kereskedelmi/kommunikációs út rekonstruálható.
Egy középső vaskori leletegyüttes Mezőzomborról, Északkelet-Magyarország
A Middle Iron Age assemblage of finds from Mezőzombor, NE Hungary
E cikkben egy 2018 őszén, Mezőzombor-Békás-érről előkerült bronztárgyakból és borostyángyöngyökből álló együttes kerül bemutatásra. A lelettípusok tipokronológiai elemzése alapján, a Kr. e. 7. század 2. felére és a Kr. e. 6. század elejére keltezhetők. A különféle tárgyak analógiái arra utalnak, hogy ékszerekként, a ruházat dekorálására szolgáltak, az egyes leleteken látható viseleti nyomok alapján nem eltemetésre készítették az együttes elemeit. Eredeti kontextusuk bizonytalan, de valószínűsíthető, hogy egy temetkezés mellékleteiként kerültek a föld alá.
Follow the Rivers?•
Group identity, interactions and the role of rivers in late Hallstatt southern Pannonia
Folyók mentén?•
Csoportidentitás, interakciók és a folyók szerepe a késő Hallstatt-kori dél-pannoniai régióban
Jelen tanulmány célja annak vizsgálata hálózatelemzési szempontok érvényre juttatása mellett, hogy a Kárpát-medence délnyugati régiójában a késő Hallstatt-időszak közösségei közötti interakciókat és kommunikációt milyen módon befolyásolták és szervezték a térség nagyobb folyói.
A helyi lakosság továbbélése Pannoniában a településszerkezeti változások tükrében – előtanulmány
The continuity of the local population in the light of the settlement structures and network – a preliminary paper
A késő vaskori és a pannoniai kora római falvak településein gyakran előforduló veremházak kapcsán az objektumtípus és a települések továbbélésének lehetőségét vizsgálja a tanulmány. A La Tène D-kori falvak római kori vicusokká való átalakulása többtényezős, amelyen keresztül a romanizáció folyamata is nyomon követhető.
A kerámiaedények formázásának technológiai vizsgálata: Áttekintés a módszertan alapjairól és alkalmazásáról
Technological analysis of ceramic fashioning: A review of the methodological basis and their application
A kerámiaedények formázásának technológiai vizsgálata egy antropológiai megközelítésű kutatási módszer, mellyel feltérképezhetők a kerámiaegyüttesek mögött húzódó készítési tradíciók és szociális mechanizmusok. Jelen tanulmány rövid áttekintést nyújt a metódus alapjairól, valamint bemutat néhány alapvető, fazekaskorong nélküli formázási technikát és ezek lehetséges azonosítási nyomait a régészeti leletanyagban.
Középtávú régészeti stratégia•
Vitaindító gondolatok a magyar régészet jelenéről és jövőjéről az ELTE BTK Régészettudományi Intézetéből
A régészeti örökség megmentése és feltárása, eredményes feldolgozása, gondos megőrzése és hatékony továbbadása érdekében 2019 őszén Maróth Miklós, az Eötvös Loránd Kutatási Hálózat elnöke, egy középtávú Régészeti Stratégia elkészítését kezdeményezte. Az ELTE BTK Régészettudományi Intézetében született jelen javaslat az elméleti keretek rövid felvázolásával kísérli meg összefoglalni a magyar régészet előtt álló lehetőségeket és legfontosabb feladatokat. A magyar régészetet az elmúlt évtizedekben az ellentmondásos és kapkodó törvényalkotás, a változó és mindinkább romló feltételekkel működő intézményi háttér határozta meg, amely a régészet jelentős presztízsvesztéséhez vezetett. A múlt történetileg hiteles rekonstrukciója érdekében a jelen írás a magyar régészeti örökség gondozásának feladatait a nemzetközi kutatás kihívásainak figyelembevételével határozza meg mind a feltáró és feldolgozó munka, mind a múzeumi megőrzés és bemutatás, az állami feladatvállalás, mind pedig az egyetemi oktatás és a közösségi továbbadás területén. A szerzők írásukat vitaindítónak szánják, és várják a régészeti örökség sorsáért aggódó szakemberek és művelt polgárok véleményét.
Methodological and interpretational problems in the dating of 6–7th centuries AD on the Great Hungarian Plain•
Comments to Sándor Gulyás, Csilla Balogh, Antónia Marcsik and Pál Sümegi: Simple calibration versus Bayesian modeling of archeostatigraphically controlled 14 C ages in an early Avar age cemetery from SE Hungary: results, advantages, pitfalls
A Kr. u. 6–7. századkeltezésének módszertani és értelmezési problémái az Alföldön•
Megjegyzések Sándor Gulyás–Csilla Balogh–Antónia Marcsik–Pál Sümegi: Simple calibration versus Bayesian modeling of archeostatigraphically controlled 14 C ages in an early Avar age cemetery from SE Hungary: results, advantages, pitfalls című tanulmányához
A Makó-Mikócsa-halom kora avar kori temető keltezéséről írt tanulmányukban Gulyás et al. 2018 alapvetően tévesen alkalmazzák a radiokarbon dátumok Bayes-féle modellezését. Vitacikkünkben a módszertani tévedések mellett az általuk használt terminológiai hibákat is tárgyaljuk.
A Sandomierz penny of Vladislas the Ell-high (1305–1333) from the graveyard in Felsőzsolca, Hungary
Łokietek Ulászló (1305–1333) uralkodása alatt vert Sandomierz-denár Felsőzsolca temetőjéből
Felsőzsolca-Nagyszilváson az 1999–2000 között folyó feltárások során a 27. sírból előkerült egy hosszú ideig meghatározhatatlan 14–15. századi, baltikumi származásúnak vélt pénz. A sírban más melléklet nem volt, így keltezése is bizonytalan lábakon állt. Közel húsz év elteltével derült fény a pénz származási helyére az első ilyen veret ugyanis csak 2013-ban került elő Lengyelországban, Piotrówka erődjében. Napjainkig mindössze hat veretet ismerünk a típusból.
Something new about the castle life. An archaeozoological perspective to castle and economy at the Deserted Castle Pustýhrad/Pusztavár in Zvolen/Zólyom
Neue Erkenntnisse über das Burgleben. Eine archäozoologische Perspektive zur Wirtschaftsweise in der Wüsten BurgPustýhrad/Pusztavár bei Zvolen/Zólyom
A tanulmány a közép-szlovákiai Zólyomban (Zvolen) Pusztavár-Alsóvár lakótoronyának kutatásából származó leletek elemzésével foglalkozik. Az Alsóváron található lakótorony építése és használata a 13. századra, fokozatos pusztulása a 14. század elejére tehető. A vár a híres középkori Zólyomi erdő területén található. Az elhagyott várból származó csontleletek 3633 darabot tartalmaztak, amelyek súlya körülbelül 19,3 kg. A sorozatban a háziállatok domináltak (szarvasmarha, sertés, juh/kecske, kutya, macska stb.), és kevesebb a vadászott állat (őz, gímszarvas, nyúl, mókus stb.). Szerepelnek köztük társállatfajok, békák és a malakofauna maradványai is. A madárcsont leletek között nemcsak a háziasított fajok (házi tyúk, lúd, kacsa, házi galamb), hanem vadon élők is (fácán, fürj, szajkó, sólyom stb.) előkerültek. A régészeti maradványok túlnyomórészt konyhai hulladékot képeztek, de lehetővé teszik a vár környéke természeti környezetének feltárását is. Végül az elemzés betekintést nyújtott a lakosok étkezési szokásaiba is, és tanúskodhat a vizsgált vár gazdasági körülményeiről.
Abstract
In the first half of the present article, I review collections of folk literature which include 19th-century folktales, placing a special emphasis on trying to establish the extent to which these texts and the associated collectors have been studied, explored, and published. 1 Next, I demonstrate which of the texts in question may be considered as part of the canon 2 of folk literature that emerged in the latter third of the 19th century, which works and authors defined the approaches that were considered relevant, and what the selection criteria for canonisation were. Alongside the interpretative canon, I shall also attempt to record the textual canon and its changes – to capture the act by which certain texts were clearly excluded from the canon while others were included by the individuals who wished to create or modify the canon. I would also like to show how the image of 19th-century collectors and collections created in the second half of the century became gradually transformed during the 20th century, and how these changes affected the place the collections in question occupy in folkloristics in general.
