Search Results

You are looking at 11 - 20 of 38 items for :

  • "Dialectology" x
  • Refine by Access: All Content x
Clear All

The interest in traditional popular culture appeared in the eighteenth century in Szeged and was maintained mainly by the scholarly teachers of the Piarist grammar school, and the Franciscan monks. Accordingly, most of the contributors were priests. The most important representatives of pre-ethnographic, pre-folkloristic interest are András Dugonics (1740-1818), Benedek Csaplár (1821-1906), Lajos Kálmány (1852-1919), the Bunevac Ivan Antunovich (1815-1888), Sándor Pintér (1841-1915), and the Jewish Immanuel Löw (1854-1944). They conducted research on the fields of dialectology, history, folk poetry and religiosity. They discovered and presented the traditional life of Szeged and its surroundings.

Restricted access

Dialectology” (Research Institute for Linguistics of the HAS), and was presented at the First International Workshop on Computational Latin Dialectology, Budapest, 7th April 2016.

Restricted access

://lldb.elte.hu/) and of the project entitled “Lendület (‘Momentum’) Research Group for Computational Latin Dialectology” (Research Institute for Linguistics of the Hungarian Academy of Sciences). I wish to express my gratitude to Zsuzsanna Sarkadi for her help in the

Restricted access

://lldb.elte.hu/) and of the project entitled “Lendület (‘Momentum’) Research Group for Computational Latin Dialectology” (Research Institute for Linguistics of the Hungarian Academy of Sciences). I wish to express my gratitude to Nancy M. Balding, Latinist and

Restricted access

On the basis of Pleteršnik's dictionary and dialectal lexical material collected in his native village of Beltince, Franc Novak compiled a dictionary containing about 8,000 entries. His work was later completed and edited by Vilko Novak. This dialectal dictionary includes a significant number of Hungarian loanwords, lexical elements transferred into the Beltince dialect through Hungarian as an intermediary language, as well as loan translations and words based on a Hungarian model. The present paper describes this lexical material, also discussing problems of phonetic and morphological adaptation these transferred elements undergo. The population of the Porabje region in Slovenia has lived in the natural neighbourhood of Hungarians for centuries. The Beltince dictionary yields a linguistic documentation for this coexistence, contributing not only to research in Slovenian dialectology but also Hungarian-Slovenian language contacts.

Restricted access

Károly Viski (Torda, 1882-Budapest, 1945) was an outstanding figure in European ethnology in the years between 1920–1945. He was born in Transylvania and trained as a secondary school teacher of Hungarian and Latin at the university of Kolozsvár. As a young teacher he taught in schools in Transylvanian towns and did research on the history of the Hungarian language and dialectology. In 1920 he joined the staff of the Museum of Ethnography in Budapest and became an expert in decorative arts, material culture and European ethnology. His book on the folk art of Transylvania written in the early 1920s was published in many languages. He played a role in the choice of a European, Scandinavian orientation for Hungarian ethnology and in strengthening ties with Sweden, Finland, Estonia and Poland. He was the spiritus rector and editor of the big four-volume synthesis published in the 1930s which presented traditional Hungarian material culture and folklore in a broad European context. He devoted special attention to research on the cultural heritage of the peoples of Transylvania, the co-existence of the Hungarian, German and Romanian ethnic groups and the history of cultural exchange processes. He did a great deal for museums, collections and exhibitions of ethnography. Between 1940–45 as professor at the university of Kolozsvár and later of Budapest he trained a whole series of outstanding students (e.g. Károly Kós, János Kodolányi, Ágnes Kovács, Mária Kresz, Károly Gaál, László Vajda).

Restricted access

European literary context (cf. Petres Csizmadia, 2020; N. Tóth, 2020 ). The linguists of the Institute specialize in Slovakian Hungarian dialectology ( Anna Sándor, 2000, 2020; Károly Presinszky, 2008, 2016 ); onomastics ( János Bauko, 2015, 2019

Restricted access

dialectology] . Piliscsaba : PPKE BTK, Elméleti Nyelvészeti Tanszék –Magyar Nyelvészeti Tanszék . 213 – 238 . Ferreira , Marcelo . 2000 . Argumentos nulos em português brasileiro [Null arguments in Brazilian Portuguese]. MA Thesis. Universidade

Full access
Acta Linguistica Academica
Authors:
Timofey Arkhangelskiy
,
Natalia Serdobolskaya
, and
Maria Usacheva

udmurtskoy dialektologii. Vvedenie. Fonetika. Morfologiya. Dialektnye teksty. Bibliografiya [A brief sketch of Udmurt dialectology. Introduction. Phonetics. Morphology. Texts in Udmurt dialects. References] . Izhevsk. Kibrik , Andrey A. , Dobrov

Full access

З історії лінгвоукраїністики в Угорщині (мовознавча діяльність Ласлова Чопея)

From the History of Ukrainian Linguistics in Hungary (László Csopey’s Works on Linguistics)

Studia Slavica
Author:
Єлизавета Барань

Вивчення українського мовознавства в Угорщині має давню історію. Увага дослідників зосереджу-валася насамперед на питаннях синхронної та діахронної діалектології, зокрема закарпатської, про-блемах українсько-угорських міжмовних контактів. Ім’я Ласлова Чопея в українській лексикографії відоме насамперед як укладача «Русько-мадярського словаря» (Будапешт, 1883).

У статті проаналізовано статтю «Magyar szók a rutén nyelvben» (Угорські слова в руській мові) та реєстр «Русько-мадярського словаря», подано етимологію слів, які з погляду їх первинного похо-дження були спірними, зіставлено різні оцінки словника мовознавцями з часу його появи до сього-дення.

Ласлов (Василь) Чопей (уг. Csopey / Csopei László) – угорський педагог, перекладач, мовознавець. В енциклопедії «Українська мова» написано: «Ласлов (Василь) Чопей – український мовознавець; писав мовою дуже близькою до закарпатського народного мовлення центральної частини краю». Ю. Шевельов доповнює: «Чопей Василь – педагог, упорядник підручників для народних шкіл Закар-паття (1881–1890)».

Угорський славіст Аттіла Голлош зі вступною статтею Іштвана Удварі підготував до видання уза-гальнювальну працю «Csopey László élete és művei» (Життя і праці Ласло Чопея). А. Голлош уклав бі-бліографію праць Л. Чопея, класифікувавши їх за такими галузями: літературознавство, етнографія, мовознавство, переклади, фахова література, підручники для русинських шкіл, природознавство, експедиції, виставки, поштова скринька, статистика, рецензії, лекції в Малій Академії, редакторська робота, листування. На прохання міністерства Л. Чопей уклав та переклав вісім підручників для народних шкіл.

З появою статті «Magyar szók a rutén nyelvben» (Угорські слова в руській мові), опублікованій у 1881 році, Ласло Чопей розпочав дослідження угорсько-слов’янських мовних зв’язків. Працю Чо-пея можна вважати першою у дослідженні угорських лексичних запозичень в українських говорах сучасної території Закарпаття. У своїй статті, написаній на науковому рівні свого часу, автор пе-рерахував відомі йому угорські лексичні елементи березької говірки, вказав на фонетичні зміни, які відбулися на українському мовному ґрунті, подав тематичну класифікацію, указавши, по суті, напрямки подальших досліджень.

Традиційно вважається, що українсько-угорська словникова справа бере свій початок від другої половини ХІХ ст. із появою «Русько-мадярського словаря» Ласлова Чопея. Словник високо оцінила Угорська королівська академія наук – автор отримав премію Фекешгазія. Словниковий реєстр нараховує 20 тисяч вокабул і відображає лексичний склад добре відомих укладачеві закарпатських східнослов’янських говорів.

Проживаючи далеко від україномовної території, у кінці ХІХ ст. наголошував на самостійності української мови, відстоював право на її розвиток і функціювання.

Вважаємо, що словник є цінною лексикографічною працею, а його автора можемо вважати осно-воположником українсько-угорської лексикографії. Доробок Л. Чопея і сьогодні може стати в при-годі лексикологам, діалектологам, історикам мови, а також дослідникам міжмовних та діалектних контактів, а його результати формують основу для нових наукових розробок.

The investigation of Ukrainian linguistics in Hungary has a long history. The researchers in this field have focused mainly on issues of synchronic and diachronic dialectology, in particular Transcarpathian, as well as the problems of Ukrainian–Hungarian interlingual contacts. László Csopey’s name is first known in Ukrainian lexicography as the compiler of the Ruthenian–Hungarian Dictionary (Budapest, 1883). We have analyzed the paper Hungarian words in the Ruthenian language and the register of the RuthenianHungarian dictionary in order to present the etymology of words that are controversial in terms of their origin and aimed to compare various assessments of the dictionary by linguists from the time of its appearance to the present.

László Csopey was a Hungarian teacher, translator, and linguist. In the encyclopaedia of the Ukrainian language, he is described as follows: “László (Vasyl) Csopey – a Ukrainian linguist; he wrote in the language which is very close to the Transcarpathian folk language of the central part of the region”. Yurii Shevelyov adds: “Vasyl Csopey is a teacher, compiler of textbooks for public schools of Transcarpathia (1881–1890)”.

In 2004, the Hungarian Slavist Attila Hollós prepared for publication the generalized work László Csopeys life and works with an introductory paper by István Udvari. At the request of the Ministry of Education, László Csopey compiled and translated eight textbooks for public schools. He began to investigate Hungarian–Slavic language contacts and published the paper Hungarian words in the Ruthenian language in 1881. The paper can be considered the first in the field of investigation of Hungarian lexical borrowings in the Ukrainian dialects on the territory of present-day Transcarpathia. In his paper, the author has listed all the Hungarian lexical elements of the Bereg dialect known to him, pointed out the phonetic changes that took place in the Ukrainian language, and gave a thematic classification indicating, in fact, areas for further research.

It is traditionally believed that the Ukrainian–Hungarian dictionary publication dates back to the second half of the nineteenth century with the appearance of RuthenianHungarian Dictionary by László Csopey. The dictionary was highly praised by the Hungarian Royal Academy of Sciences and the author received the Fekésházi Prize. The dictionary register has 20,000 entries and reflects the lexical composition of the Transcarpathian East Slavic dialects well-known to the compiler. Living far from the Ukrainian-speaking area in the late nineteenth century, László Csopey emphasized the independence of the Ukrainian language, defended the right to its development and functioning.

We believe that the analyzed dictionary is a valuable lexicographical work, and its author is considered the founder of Ukrainian–Hungarian lexicography. László Csopey’s work is still relevant up to now and it can be used by lexicologists, dialectologists, language historians as well as specialists in interlingual and interdialectical contacts, and its results form the basis for further research in these fields of linguistics.

Restricted access