Search Results

You are looking at 21 - 27 of 27 items for :

  • "distributivity" x
  • Arts and Humanities x
  • Refine by Access: All Content x
Clear All

Linguistics Compass 6 . 1 – 20 . Champollion , Lucas . 2010 . Parts of a whole: Distributivity as a bridge between aspect and measurement . Doctoral dissertation . University

Full access
Studia Slavica
Authors:
Микола Калько
and
Валентина Калько

У статті на матеріалі одного з багатозначних дієслів сучасної української літературної мови уна-очнено можливість, доцільність та ефективність застосування об’єктивістського підходу до опису категорій аспектуальності та виду, що акцентує увагу на залежності оцінки внутрішньочасового характеру ситуації від онтологічної специфіки екстралінгвальних корелятів дієслова, визначальної для способу їхньої мовної категоризації і неодмінно передбачає передовсім розмежування грама-тичного (категорії виду) та лексичного (аспектуальні класи) компонентів аспектуальності. Доведе-но, що такий підхід дає змогу, використовуючи відповідний дослідницький інструментарій (у цій розвідці – комплексна аспектологічна діагностика), створити об’єктивну, удокладнену, а не спроще-ну, схематичну модель аспектуальної парадигми полісемічної дієслівної лексеми.

Аспектуальну макропарадигму конституюють: 1) аспектуально-лексична мікропарадигма, яку наповнюють аспектуально-лексичні класи: термінативний, активітивний, стативний, евентивний, релятивний; 2) аспектуально-граматична парадигма, що об’єднує аспектуально-граматичні класи: імперфективи-партнери, перфективи-партнери, imperfeсtiva tantum, perfeсtiva tantum, біаспективи; 3) аспектуально-прагматична парадигма, що інтегрує конкретно-видові функції, зокрема прогре-сивну, ітеративну, preasens historicum, конкретно-фактичну тощо; 4) аспектуально-дериватологіч-на мікропарадигма, яка консолідує акціональні підкласи (традиційні роди, чи способи дії) як мор-фолого-словотвірні префіксальні, суфіксальні, конфіксальні деривати: атенуативи, дистрибутиви, дуративи, пердуративи, сатуративи, семельфактиви, кумулятиви, редуплікативи тощо.

На особливу увагу заслуговують у цьому дослідницькому контексті безпрефіксні імперфективи з дифузною семантикою. Комплексна аспектологічна діагностика таких дієслів дає змогу виявити всі тонкощі аспектуальної «палітри» дієслівного полісеманта. Зокрема, моделювання аспектуаль-ної макропарадигми полісемічного дієслова рвати засвідчує наявність у його аспектуально-лек-сичній мікропарадигмі семантем, що належать до п’яти різних аспектуальних класів: термінативів, активітивів, евентивів, стативів і релятивів. Аспектуальний клас визначає відповідний тип аспек-туально-граматичної, аспектуально-прагматичної, аспектуально-дериватологічної мікропарадигм: скажімо, термінативам притаманні суто видове, функціонально-видове й акціональне партнерство, прогресивна функція. Термінативними є одинадцять семантем, що відображають агентивні подіє-спрямовані процеси. Активітиви, евентиви, стативи та релятиви мають свою специфіку, яка описа-на у статті.

Усебічне дослідження закономірностей категоризації аспектуальної семантики на засадах об’єк-тивістського підходу із застосуванням комплексної аспектологічної діагностики уможливлює ви-явлення всього спектра аспектуальних характеристик дієслівної лексеми й найтонших нюансів її аспектуальної поведінки, а отже, об’єктивне моделювання аспектуальної парадигми.

Based on the case of a modern Ukrainian polysemantic verb, the paper regards the perspective of employing the objective means for describing the categories of aspect and aspectuality, which focuses on the dependence of the assessment of the intratemporal nature of the situation on the ontological specification of the verb’s extralingual correlates that is significant to their linguistic category of arrangement and predominantly lies in differentiating between grammatical (aspect categories) and lexical (aspectuality classes) components of aspectuality. Carried out through appropriate investigatory means (i.e. complex aspectology survey), the paper supports that the approach enables to create an objective and detailed but not simplified or schematic model for the aspectual paradigm in a polysemantic verbal lexeme.

The aspectual macroparadigm is constituted by: 1) an aspectual lexical microparadigm, consisting of aspectual lexical classes: terminative, activitive, stative, eventive, and relative; 2) an aspectual grammatical microparadigm with aspectual grammatical classes: imperfective partners, perfective partners, imperfeсtiva tantum, perfeсtiva tantum, and biaspectives; 3) an aspectual pragmatic microparadigm, integrating concrete aspect functions, among them progressive, iterative, praesens historicum, concrete factual, etc.; 4) an aspectual derivatological microparadigm, consolidating actional subclasses (traditional genders, or moods), like morphologic word-building prefixal, suffixal, and confixal derivatives: atenuatives, distributives, duratives, perduratives, saturatives, semelfactives, cumulatives, reduplicatives, etc.

In the investigation, special attention should be paid to prefixless imperfective forms with diffusive semantics. The complex aspect-centred analysis of these verbs enables to single out all shades of aspectuality in the polysemantic meaning of the verb. Thus, modelling an aspectual paradigm of the polysemantic verb рвати ‘tear’ reveals some special semantic units found within its aspectual lexical paradigm: they clearly belong to 5 distinct aspectual classes, those of terminatives, activitives, eventives, statives, and relatives. The aspectual class signifies the correlative type of aspectual lexical, aspectual pragmatic, and aspectual derivatological microparadigms: actually, terminatives contain specifically aspectual, functional-aspectual, and actional partnership in progressive function. The 11 semantic units reflecting agentive action-aimed processes appear to be terminative ones. Activitives, eventives, statives, and relatives contain their own specific features depicted in the paper.

The complex analysis of category arrangement rules for aspectual grammatical meaning under the objective approach, together with complex aspectual investigation, enables to reveal a range of aspectual markers found within a verb unit as well as its subtlest features of aspect character and, thus, to create an actual aspectual paradigm.

Restricted access

Предложен ряд решений, проливающих свет на темные и спорные места в десяти стихотворных текстах выдающегося русского и советского поэта О. Э. Мандельштама, критически проанализи- рованы существующие в современной специальной литературе трактовки таких мест. Выявлены тактики, реализующие характерную для позднего Мандельштама «установку на загадку» (О. Ронен), определены базисные функции данной установки в его поэтике. Как показал анализ, основной из таких тактик является метафора, различными способами затемненная, а потому допускающая вари- ативность трактовок либо в той или иной степени герметичная, т. е. закрытая для исчерпывающего и однозначного истолкования. Такие «темные» метафоры, основной субъект которых не поддается уверенной экспликации, поэт именовал «гераклитовыми».

В статье приведены доводы в пользу того факта, что внутренняя форма термина гераклитова метафора восходит к прозванию раннеантичного греческого философа Гераклита Эфесского – σκοτεινός ‘темный’. Среди применяемых О. Э. Мандельштамом способов затемнения семантических переносов наиболее востребованными, а значит, характерными для его авторского идиостиля ока- зались: 1) недостаточность контекста, в частности незамкнутый характер метафор указанного типа; тщательно «припрятанная», т. е., как правило, не более чем однословная, аллюзийная опора на прецедентный текст, зачастую малоизвестный, а значит, недоступный для широкой читательской аудитории; 3) «замаскированное» указание на отдельный элемент (или элементы) той актуальной для поэта бытовой либо исторической конситуации, с опорой на которую может быть достигнуто адекватное понимание текста.

Это означает, что трактовка, более или менее отвечающая авторскому замыслу, облигаторно предполагает применение контекстуального, конситуативного либо интертекстуального анализа построенных поэтом семантических переносов, в частности «гераклитовых метафор», анализ же семантических переносов настоятельно требует применения трансформационного анализа; соот- ветственно, удаленность исследователя от указанных лингвистических методов, прежде всего от экспериментальных, т. е. дистрибутивного и трансформационного анализа, если не лишает ясной перспективы, то существенно затрудняет дальнейшее герменевтическое осмысление творческого наследия позднего Мандельштама, т. е. тех текстов, которые были написаны им после 1920 года.

Исследование показало, что неясность целого ряда таких текстов, иногда вплотную приближаю- щаяся к сфере герметизма, имеет определенное функциональное обоснование. Установка на загадку, или, в античной терминологии, «темный намек» (κάλυμμα, συγκάλυμμα), в подавляющем большин- стве случаев используется в стихотворных текстах О. Э. Мандельштама не как привычный атрибут эзопова языка (мнение Н. Струве), а в эстетических целях, т. е. как прием, который придает тексту эмоционально минорный, стилистически приподнятый, нередко профетический оттенок, характер энигмы.

A number of solutions are proposed that shed light on the dark and controversial passages in ten poetic texts of the outstanding Russian and Soviet poet O. Mandelstam. The existing interpretations of such passages in modern special literature are critically analyzed. The tactics that implement the characteristic for late Man- delstam “orientation to riddle” (O. Ronen) are identified, the basic functions of this orientation in his poetics are determined. As the analysis has shown, the main of these tactics is a metaphor that is in various ways darkened, and therefore allows for variability of interpretations, or is more or less hermetic, i.e. closed to an exhaustive and unambiguous interpretation. Such “dark” metaphors, the main subject of which does not lend itself to confident explication, the poet called “heraclitic”.

The paper provides arguments in favour of the fact that the internal form of the term heraclitic metaphor goes back to the nickname of the early antique Greek philosopher Heraclitus of Ephesus – σκοτεινός ‘dark’. Among the applied by O. Mandelstam methods of darkening of semantic transfers were the most popular, and therefore characteristic for his author’s idiostyle: 1) the lack of context, in particular, the non-closed nature of metaphors of type mentioned above; 2) carefully “hidden”, i.e., as a rule, no more than a one-word, allusive reliance on a precedent text, often little-known, and therefore inaccessible to a wide readership; “disguised” indication of a separate element (or elements) of the actual for the poet everyday or historical consituation, based on which an adequate understanding of the text can be achieved.

This means that the interpretation that more or less corresponds to the author’s intention obligatorily involves the use of contextual, consituative, or intertextual analysis of the semantic transfers constructed by the poet, in particular, “heraclitic metaphors”, while the analysis of semantic transfers obligatorily requires the use of transformational analysis. Accordingly, the researcher’s remoteness from the above-mentioned linguistic methods, primarily from experimental, i.e., distributive and transformational analysis, if not de- prives of a clear perspective, then significantly complicates further hermeneutical understanding of the cre- ative heritage of the late Mandelstam, i.e., those texts that were written by him after 1920.

The study has shown that the darkness of a number of such texts which sometimes comes close to the sphere of hermeticism has a certain functional justification. “Orientation to riddle”, or, in ancient terminol- ogy, “dark hint” (κάλυμμα, συγκάλυμμα), in the vast majority of cases is used in the poetic texts of O. Man- delstam not as a familiar attribute of the Aesop language (opinion of N. Struve) but for aesthetic purposes, i.e. as a technique that gives the text an emotionally minor, stylistically elevated, often prophetic shade, the character of Enigma.

Restricted access

Stowell 1997. Distributivity and negation: the syntax of each and every . In: Szabolcsi (1997c, 71-108). Bonomi, Andrea - Paolo Casalegno 1993. Only: association with focus in event semantics. In: Natural Language

Full access

. Beghelli , Filippo and Tim Stowell . 1997 . Distributivity and negation: The syntax of EACH and EVERY . In A. Szabolcsi (ed.) Ways of scope taking (SLAP 65) . Dordrecht: Kluwer. 349 – 408

Full access

Lee, Thomas Hun-tak. 1997. Scope and distributivity in child Mandarin. In E. Clark (ed.) Proceedings of the 28th Child Language Research Forum. Stanford, CA: Stanford Linguistics Association, Centre for the Study of Language and Information. 173

Full access

Quantifier scope in sentence prosody?

A view from production

Acta Linguistica Academica
Authors:
Balázs Surányi
and
Gergő Turi

negation in Greek . Journal of Pragmatics 38 . 1658 – 1676 . Beckman , Mary E. 1996 . The parsing of prosody . Language and Cognitive Processes 11 . 17 – 68 . Beghelli , Filippo and Tim Stowell . 1997 . The syntax of distributivity and

Full access