Явище, пов’язане з надзвичайною захопленістю Францією, її населенням, французькою мовою, культурою, мистецтвом, звичаями тощо, яке у ХVІІІ столітті охопило майже всю Європу, отримало назву «галломанія» від назви кельтських племен галлів, які населяли територію Франції дві тисячі років тому. Ця пристрасна повага до всього французького, що виражалася у бажанні всіляко на-слідувати французів та звеличувати їх над іншими народами, процвітала у вищих прошарках єв-ропейського суспільства епохи Просвітництва. Для дворян галломанія була також засобом відме-жовування від інших прошарків суспільства. Пізніше вона в багатьох випадках перетворилася на галлофобію, тобто нетерпимість, ненависть і засудження усього французького.
В українській літературі ХІХ століття зображення галломанії тогочасного суспільства зустрі-чається нечасто, що пояснюється відсутністю вищих верств суспільства та традиційним сільсь-когосподарським укладом життя українців, а також тогочасним пришвидшеним розвитком нової української літератури.
Зображення галломанії в українській літературі початку ХІХ століття відбувається через її засуд-ження, викриття негативних наслідків захоплення Францією та усім французьким, і найповніше розкривається в творчості Григорія Квітки-Основ’яненка, в його російськомовних творах: в сати-ричних епістолярних нарисах Письма к издателям (1816), Письма к Лужницкому старцу (1822) та в комедії Приезжий из столицы, или суматоха в уездном городе (1827).
У статті на підставі згаданих творів подається аналіз викриття галломанії, що переростає в галло-фобію і торкається найрізноманітніших сфер тогочасного життя.
У викритті та засудженні галломанії в творах Григорія Квітки-Основ’яненка найважливіше місце посідає мова. Рівень володіння французькою мовою виконує одночасно й образотворчу функцію як позитивних, так і негативних персонажів із промовистими іменами. Жодний негативний персонаж не володіє належним чином французькою мовою, але намагається навіть своєю рідною мовою гово-рити з французьким акцентом, або не спілкувалися рідною мовою взагалі.
Виховання та освіта молоді є наступною сферою викриття галломанії в творах Квітки-Основ’я-ненко шляхом протиставлення державних інститутів та закритих, приватних, створених іноземця-ми пансіонів, в яких вихователями були переважно французи, але абсолютно відсутнім було уяв-лення про те, якими якостями має володіти вихователь. У промовистих іменах власниць пансіонів закодована повна характеристика створених у дусі галломанії навчальних заходів.
В епістолярному циклі Письма к издателям Фалалей Повінухін проходить тернистий шлях від восхваляння галломанії до ствердження запеклої, абсурдної франкофобії.
The phenomenon associated with an extraordinary fascination with France, French people, French language, culture, art, habits, etc., which spread throughout Europe in the eighteenth century, was called ‘Gallomania’ after the Celtic tribes of Gauls who inhabited the territory of France two thousand years ago. This passionate adoration of French, which was expressed in the desire to imitate them in every way possible and to exalt them above other nations, flourished in the highest strata of European society during the Enlightenment. Gallomania was also a means of distinguishing nobility from other strata of society. Later, in many cases, it turned into gallophobia, i.e. intolerance, hatred and condemnation of everything French.
Depiction of gallomania in the Ukrainian literature of the nineteenth century is rare, which is explained by the absence of upper classes of the society and the traditional agricultural way of life of Ukrainians, as well as the accelerated development of the so called new Ukrainian literature of the time.
The portrayal of gallomania in early nineteenth-century Ukrainian literature is made through its condemnation, exposing the negative consequences of the fascination with France and everything French, and is most fully revealed in the works of Hryhorii Kvitka-Osnovianenko, primarily in his Russian works: in the satirical essays Letters to Publishers (Письма к издателям, 1816), Letters to the Elder of Luzhnytsia (Письма к Лужницкому старцу, 1822), and the comedy The Newcomer from the Capital, or the Hubbub in the County Town (Приезжий из столицы, или суматоха в уездном городе, 1827).
Language plays a crucial role in the exposure and condemnation of gallomania in the works of Hryhorii Kvitka-Osnovianenko. The level of proficiency in French serves both as a figurative function for both positive and negative characters with eloquent names. None of the negative characters speaks French properly, but they try to speak even their native language with a French accent, or they do not speak their native language at all.
The upbringing and education of young people is the next area in which Kvitka-Osnovianenko exposes gallomania by contrasting public institutions with closed, private schools run by foreigners, where teachers were mostly French, but there was absolutely no idea of what qualities a teacher should have. The eloquent names of the owners of the private schools encode a complete description of the educational activities created in the spirit of gallomania.
In his Letters to the Publishers, Falaley Povinukhin goes through a thorny path from praising gallomania to affirming fierce, absurd francophobia.
Белинский B. Г. 1978 Сочинения Основьяненка. Пан Халявский. В кн.: Белинский B. Г. Собрание сочинений в девяти томах. Том третий. Статьи, рецензии и заметки. Февраль 1840 – февраль 1841. Москва, Художественная литература. 461–462.
Беловинский Л. В. 2007 Иллюстрированный энциклопедический историко-бытовой словарь русско-го народа XVIII – начало XX в. Москва, Эксмо. [on-line] https://azbyka.ru/otechnik/assets/uploads/belovinskij/slovar_g.pdf [12-12-2024]
Болтівець С. 2023 Ксеноманія у шатах ксенофобії: залякування заради чужинського панування. Психологія і суспільство 1, 26–35.
Вербицька Є. Г. 1968 Г. Ф. Квітка-Основ’яненко. Життя і творчість. Харків, Харківський універ-ситет.
Галахов А. Д. 2011 История русской словесности, древней и новой. 2т. Санкт-Петербург.
Галломания и галлофобия 1890–1907 Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона. В 86 томах с иллюстрациями и дополнительными материалами. Санкт-Петербург, Семеновская Типо-литография (И. А. Ефрона). [on-line] https://www.booksite.ru/fulltext/1/001/007/025/25074.html [12-12-2024]
Гуров И. 2014 Феномен чужебесия и предательства в российской истории и культуре (Cтатья I). [on-line] https://zapadrus.su/rusmir/istf/1160-fenomen-chuzhebesiya-i-predatelstva-v-rossijskoj-istorii-i-kulture-ctatya-i.html [12-12-2024]
Зубков С. Д. 1978 Григорій Квітка-Основ’яненко. В кн.: Квітка-Основ’яненко Г. Ф. Зібрання творів у семи томах. Том перший. Драматичні твори. Київ, Наукова думка.
Квітка-Основ’яненко Г. Ф. 1978 Зібрання творів у семи томах. Т. 1. Драматичні твори. Київ, Наукова думка.
Квітка-Основ’яненко Г. Ф. 1979 Зібрання творів у семи томах. Т. 2. Драматичні твори. Рання проза Київ, Наукова думка.
Крижанич Ю. 1997 Политика. Москва, Новый Свет.
Мірошніченко О. 2015 Автор та його комунікаційні маски в «Письмах к издателям» (1816–1817 рр.) Григорія Квітки-Основ’яненко. Діалог: Медія-студії. Вип. 20. 57–67. [on-line] http://dms.onu.edu.ua/article/view/168371/168163 [12-12-2024]
Минаков А. 2022 Галломания и русский консерватизм. [on-line] https://rusnasledie.info/gallomaniyai-russkij-konservatizm [12-12-2024]
Мудрий М. 2012 Українське суспільство ХІХ століття: традиційні зв’язки і новочасні виклики. [on-line] https://zaxid.net/ukrayinske_suspilstvo_hih_stolittya_traditsiyni_zvyazki_i_novochasni_vikliki_n1266978 [12-12-2024]
Рудяченко О. 2020 Квітка-Основ’яненко. I. Оживлений любов’ю. Укрінформ. [on-line] https://www.ukrinform.ua/rubric-society/3075025-kvitkaosnovanenko-i-ozivlenij-lubovu.html [12-12-2024]